7. ПІРОТЕХНІКА

7.1. Виготовлення та зберігання піротехнічних засобів
7.2. Використання піротехнічних засобів

7.1. ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ПІРОТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

7.1.1. До піротехнічних засобів, що використовуються в циркових виставах для створення світлових, димових і звукових ефектів, належать феєрверкові вироби та відкрите полум’я.

7.1.2. Серед феєрверкових виробів можуть застосовуватися:

• хлопавки та спалахи, що імітують постріли (зокрема з використанням вогнепальної зброї);
• бенгальські вогні, що під час згоряння дають яскраво-біле або кольорове полум’я;
• фонтани (нерухомі феєрверки, іноді встановлені групами на манежному бар’єрі з невеликим нахилом до центру манежу), що викидають блискучі або кольорові іскри;
• форси (невеликі фонтани, встановлені в реквізиті артистів, наприклад, у мотоциклах під час руху в темряві).

Забороняється використання піротехнічних засобів, при згорянні яких можливе падіння гільз та інших предметів у глядацький зал.
У випадках їх застосування (наприклад, під час вистав на стадіонах) необхідно дотримуватися Тимчасових правил транспортування, зберігання та використання феєрверкових виробів, затверджених Міністерством культури СРСР 20 травня 1970 року.

7.1.3. У циркових виставах застосовуються:

• мисливські рушниці (одноствольні — берданки та фроловки, двоствольні від 4-го до 32-го калібру);
• малокаліберні спортивні гвинтівки (калібром не більше 5,6 мм);
• стартові пістолети (наприклад, ІЖ-СПЛ за МРТУ 3-511-68);
• ракетниці.

Забороняється використання у виставах бойової (армійської) вогнепальної зброї.

7.1.4. Постріли з усіх видів зброї дозволяються лише холостими набоями.

Постріли з бутафорської зброї (електричні рушниці тощо) можуть імітуватися лише за допомогою пістонів, пробок і капсулів без додаткового порохового заряду.

Мисливські набої не повинні містити жодного снаряду, а заряд не має перевищувати 5 г димного пороху.

Для запалення пороху в набоях слід використовувати капсулі «жевело», а як пижі — м’які негорючі матеріали (азбестовий папір, лігнін, просочений вогнезахисним складом тощо).

Забороняється заливати пижі воском, стеарином або іншими матеріалами.

7.1.5. Відкрите полум’я може застосовуватися лише у вигляді факелів, «вогняних обручів», палаючого ласо та спалювання невеликої кількості лігніну в окремих ілюзійних трюках.

7.1.6. Невміле або недбале поводження з реактивами, з яких виготовляються піротехнічні вироби, може призвести до нещасних випадків та викликати такі небезпечні наслідки:

• отруєння через потрапляння токсичних речовин в організм інгаляційним шляхом (при вдиханні парів або пилу), а також через травну систему чи шкіру;
• хімічні або термічні опіки (при роботі з кислотами, лугами, фосфором тощо);
• вибухи реактивів і виробів;
• пожежі через самозаймання або неправильне використання піротехнічних складів чи їх компонентів.

7.1.7. На кожний піротехнічний виріб має бути чітка інструкція щодо його виготовлення, зберігання та застосування.

7.1.8. Піротехнічні засоби повинні бути простими у виготовленні, безпечними у використанні та зберіганні; вони не повинні самозайматися, виділяти задушливі або отруйні гази.
Не можна використовувати значну кількість магнію, сірки, фосфору та їхніх солей у сумішах, дим від яких є токсичним.

7.1.9. До складу піротехнічних засобів можуть входити хімічні речовини та готові вироби, зазначені в додатку 7.1.

Номенклатура деяких кислот і солей, що застосовуються для виготовлення піротехнічних засобів, наведена в додатку 7.2.

Усі компоненти повинні відповідати вимогам ГОСТів або технічних умов.

Заборонено використовувати сильнодіючі отруйні речовини (білий або жовтий фосфор, аміак тощо), а також вибухові речовини (піроксилін, амоніти, азили тощо), за винятком пороху.

7.1.10. Піротехнічні матеріали та вироби можуть придбаватися в аптеках, магазинах «Союзглавреактив», «Охотсоюз» і «Рибалка-спортсмен», а також на кіностудіях та спеціалізованих підприємствах.

7.1.11. Перевезення вибухонебезпечних і самозаймистих реактивів та піротехнічних виробів у ручній поклажі або багажі будь-яким видом транспорту заборонено.

7.1.12. Особи, які працюють із піротехнічними засобами, повинні бути навчені безпечним методам їхнього виготовлення, зберігання та застосування.

Вони мають знати основні властивості реактивів, рівень їхньої токсичності, здатність утворювати вибухонебезпечні та займисті суміші з іншими речовинами, а також правила надання першої допомоги при опіках і отруєннях.

Перевірка знань проводиться періодично, але не рідше ніж раз на три місяці, інспектором манежу та інженером з охорони праці цирку.

7.1.13. Умови виготовлення, зберігання та використання піротехнічних виробів і відкритого вогню узгоджуються в кожному місті з особами, відповідальними за техніку безпеки та пожежну охорону підприємства.

7.1.14. Де можливо, саморобні піротехнічні вироби замінюються готовими й безпечними засобами, такими як:

• ялинкові хлопавки,
• бенгальські свічки (артикул КЛ-85-310),
• постріли з пневматичної зброї,
• «автомати-кулемети» (артикул ВД-085-66),
• «пугачі» тощо.

7.1.15. Для виготовлення та зберігання піротехнічних засобів виділяється спеціальне приміщення – «піротехнічна». У цьому ж приміщенні зберігається вогнепальна зброя.

Використання артистичних гримерок та інших непризначених для цього місць заборонено.

Приміщення «піротехнічної» має бути вогнестійким, сухим і добре вентильованим. Підлога покрита метлаською плиткою або лінолеумом, приміщення має підведену воду та хороше освітлення за допомогою люмінесцентних ламп або світильників закритого типу.

У пересувних цирках «піротехнічна» облаштовується в одному з вагончиків або в спеціальному контейнері, оббитому жерстю.

7.1.16. Відповідальний за збереження та безпечне утримання піротехнічних засобів, виробів і вогнепальної зброї у «піротехнічній» призначається спеціальним наказом директора цирку.

Окрім нього, у «піротехнічній» може одночасно перебувати лише один виробник піротехнічних засобів. Сторонні особи не допускаються.

7.1.17. Приміщення «піротехнічної» повинно бути обладнане:

• робочим столом, покритим лінолеумом або пластиком;
• письмовим столом для ведення документації;
• двома стільцями;
• двома металевими шафами для зберігання реактивів, виробів і зброї;
• сейфом або металевим ящиком із замком;
• поліетиленовим відром або кошиком для відходів;
• дерев’яним ящиком із сухим піском;
• пінним вогнегасником;
• кошмою або пожежною ковдрою;
• настінним термометром;
• аптечкою з бинтами, ватою, йодною настоянкою, 2% розчинами борної та оцтової кислот (окремо), 2–5% розчинами питної соди та клеєм БФ-6.

Робочий стіл, шафи, ящики з реактивами та піротехнічними виробами повинні розташовуватися подалі від вікон, електропроводки, трубопроводів, опалювальних приладів і раковин.

Прийом їжі, вживання напоїв і куріння в приміщенні «піротехнічної» заборонено.

7.1.18. Піротехнічні ефекти виникають у результаті окисно-відновної реакції складу, що є механічною сумішшю двох або більше дрібно подрібнених компонентів (основної подвійної суміші з окисником).

Щоб надати складу більшої механічної міцності, його «цементують» дескріном, ідітолом, шелаком або крохмальним розчином. Іноді цементатори одночасно виконують функцію горючих речовин.

Для зниження чутливості складу до механічних впливів, зменшення його активності та уповільнення процесу горіння додають флегматизатори (каніфоль, парафін тощо). Наприклад, при виготовленні фонтанів білого вогню перед набивкою гільз суміш алюмінію з бертолетовою сіллю зволожують спиртом.

Якщо суміш передбачається зберігати тривалий час, у неї додають стабілізатори (наприклад, дифеніламін, карбонати кальцію або магнію).

Для покращення займання або прискорення горіння суміші в неї вводять активатори (антимоній, скляний порошок, перекис марганцю тощо). Щоб отримати полум’я певного кольору, додають спеціальні кольоропламенні домішки.

7.1.19. Складні феєрверкові засоби виготовляються спеціалізованими організаціями або піротехніками-фахівцями.

Виготовлення нескладних складів у цирку може бути довірено досвідченим та обізнаним особам. Рекомендації щодо виготовлення таких складів наведено в додатку 7.3.

Піротехніки повинні мати все необхідне для безпечної роботи, зокрема (залежно від виду виробів і прийнятої технології):

• поліетиленовий фартух, халат із сатину або молексину, гумові рукавички, респіратор (ГОСТ 12.4.004-74) і захисні окуляри (ГОСТ 12.4.003-74);
• рушник для рук і посуду, мило, щітку, шматок поролону;
• порцелянову ступку з товкачем, ложку-шпатель, скальпель, пінцет, ножиці, гумові трубки, лійку, сито волосяне №40, скляну паличку, фільтрувальний папір, склянку, плоскодонні порцелянові чашки або кювети, мірний посуд (циліндри, мензурки, пробірки, піпетки, колби), дерев’яну колотушку, набійники;
• аптечні ваги з розновісом.

7.1.20. Технологічна схема виготовлення піротехнічних виробів така:

• підготовка горючих речовин, окисників і добавок (сушіння, подрібнення, просіювання);
• приготування складу (дозування, змішування, грануляція — протирання через сито №40 з усуненням пилу);
• сушіння та формування складів;
• виготовлення оболонок (корпусів) і спорядження (збирання) виробів.

Перед початком роботи необхідно чітко усвідомити, що і як потрібно робити, які речовини, прилади та посуд знадобляться.

Роботи слід виконувати точно за інструкцією, акуратно і без поспіху. Необхідно дотримуватись чистоти, не торкатися обличчя та очей руками, не пробувати реактиви на смак, бути уважним і стежити, щоб хімічні речовини не потрапляли на шкіру або одяг.

Робочий стіл повинен бути абсолютно сухим і добре освітленим. На ньому не повинно бути нічого зайвого, крім мінімуму необхідних реактивів та обладнання.

Під час роботи з отруйними, шкідливими, їдкими й обпалюючими речовинами використовують індивідуальні засоби захисту — фартухи, халати, хірургічні гумові рукавички та захисні окуляри.

Засоби захисту особливо необхідні при роботі з лужними металами (натрієм, калієм, літієм), антимонієм, фосфором, сіркою та їхніми сполуками, солями барію і стронцію, а також з кислотами й лугами.

При виготовленні складів, що містять калієву селітру, сірку, нашатир, нафталін, металевий порошок та органічні розчинники, використовують ватно-марлеву пов’язку або респіратор.

7.1.21. Для зважування компонентів користуються спеціальною тарою. Безпосередньо на чашу вагів насипати будь-які речовини не можна. Необхідно підкладати чистий щільний папір. Тверді хімічні речовини (порошки, кристали, шматки) беруть тільки ложкою або пінцетом. Для приготування піротехнічних складів такі речовини зазвичай застосовуються в дрібно подрібненому і сухому вигляді. Слід враховувати, що не вороновані тирсові склади через два-три дні окислюються і втрачають свої властивості. Для оберігання магнієвого порошку від окислення його парафінують.

7.1.22. Кожна речовина подрібнюється окремо, в порцеляновій ступці, яка не повинна заповнюватися більш ніж на одну третину об’єму. Великі шматки речовини обережно розбивають товкачиком до розміру горошин, а потім повільними круговими рухами без сильного натиску розтирають до отримання гранул однакового розміру. Кристали бертолетової солі не більше 2 г, замість розтирання, обережно розчавлюють у ступці роговою або порцеляновою ложечкою. Після розтирання кожної речовини ступку, товкачик або ложечку ретельно миють і просушують.

7.1.23. Не слід допускати появи концентрованих аерозолів тонких порошків і пилу нафталіну, сірки, борошна, крохмалю, декстрину, деревної тирси, цукру, шелаку, антрацену, каніфолі та металів (особливо алюмінію). Їх концентрація понад 15 г/куб. м вибухонебезпечна. Нагрівання хмари концентрованого пилу до 540 °C і вище може призвести до займання або вибуху (наприклад, при випадковому розряді електроіскри несправного штепсельного з’єднання або від запаленого сірника, температура голівки якого досягає 1500 °C.

7.1.24. Однорідні суміші порошкоподібних речовин можуть бути отримані одним із таких способів:

• багаторазовим перекочуванням на аркуші фільтрувального паперу;
• не менш ніж десятикратним пересипанням з банки в банку;
• триразовим просіюванням через дрібне волосяне сито.

7.1.25. Для приготування піротехнічних складів спочатку змішують всі горючі компоненти, після чого до них додають окислювач.

Окислювачі (селітри тощо) при контакті з горючими (наприклад, з фосфором, антимонієм, карбонатом калію) можуть викликати займання і навіть вибух.

Змішування сильних окислювачів (кислот, нітратів, хлоратів, перхлоратів, манганатів і перманганатів лужних і лужноземельних металів з органічними речовинами, антимонієм, сіркою, магнієм) може бути допущено лише в сирому вигляді та в малих дозах.

7.1.26. Особливо обережно слід поводитися з фосфором, лужними та лужноземельними металами та їх сполуками. Відкривши банку із зазначеними речовинами, пінцетом дістають один шматочок і переносять його в плоскодонну чашку (кювету) або на аркуш сухого фільтрувального паперу. Потім гострим ножем або скальпелем відрізають потрібну кількість речовини, очищають її поверхню від оксидної плівки та кладуть для роботи в кювету з чистим лігроїном.

Калій і натрій, залишені на повітрі, самозаймаються.

7.1.27. Пари органічних розчинників отруйні та можуть самозайматися на повітрі, а за певних концентрацій (наприклад, для бензину 1,2 – 7,0 об. %) утворюють вибухонебезпечні суміші. Особливо вогненебезпечні ацетон, бензин, метиловий та етиловий спирти, оскільки температура їх спалаху нижче +20 °C. Вогненебезпечні також гас і скипидар, що мають температуру спалаху в межах від +28° до +45 °C.

7.1.28. Розчинення окислювачів в органічних реактивах через самозаймання не допускається.

7.1.29. Там, де можливо, слід замінювати метиловий (деревний) спирт етиловим, хлорати калію – його хлоридами (наприклад, бертолетову сіль замінюють хлоридом калію або нітратом барію).

7.1.30. Для приготування розчинів користуються чистими розчинниками, дистильованою водою.

Рідини переливають через лійки. Кислоти розливають обережно і тільки під витяжкою.

Рідини перемішують у закритій посудині струшуванням, перевертанням або в склянці за допомогою скляної палички.

Не можна зливати в одну банку кислоту і луг.

Розбавляючи кислоту, її доливають до води, але не навпаки.

7.1.31. Пролиту вогне- або отруйну рідину засипають піском, який збирають на аркуш фанери та знищують.

7.1.32. Випарювання піротехнічних складів, а також застосування летючих і газоподібних речовин забороняється.

7.1.33. Піротехнічні вироби та їх компоненти просушуються тільки в приміщенні «піротехнічної». Для цього достатня температура 70 – 80°, тобто температура батарей опалювальної системи. При необхідності нагрівання до більш високої температури допускається користування лише спиртівкою, заправленою денатуратом. Нагрівання камфори та нафталіну забороняється.

7.1.34. Піротехнічні суміші повинні являти собою однорідну масу без сторонніх включень.

Порох і порохова м’якоть мають зерна однакового кольору, без грудок і сторонніх домішок.

Пресовані вироби з димного пороху з білуватими нальотами викристалізованої селітри або жовтуватими цятками сірки повинні бути знищені. Слід мати на увазі, що димний порох при згорянні утворює отруйний дим, який, будучи важчим за повітря, осідає вниз (в манеж і партер).

7.1.35. Набивання гільз

Набивання патронних гільз здійснюють за допомогою набійників та дерев’яних колотушок.

7.1.36. Виготовлення факелів та «вогняних обручів»

Пакля, вата або азбест, що застосовуються для факелів та «вогняних обручів», повинні надійно кріпитися до основи м’яким (відпаленим) дротом.

7.1.37. Заготівля піротехнічних виробів

Не допускається робити заготовку піротехнічних виробів більш ніж на три чергових робочих дні, з урахуванням часу для просушування складів.

Після закінчення роботи залишки реактивів ретельно збирають у тару, з якої вони були взяті, а відходи та окислені плівки лужних металів знищують, розчиняючи в спирті.

Розчини, крихти або суміші, що залишилися від виготовлення, також знищують. Концентровані розчини кислот і лугів, отруйні речовини, залишки лужних і лужноземельних металів викидати в раковину не дозволяється.

7.1.38. Утримання в чистоті посуду та інструментів

Посуд, ваги та інше приладдя для роботи слід тримати в чистоті.

Пінцети, ножі, скальпелі та всі інструменти, якими торкалися фосфору або лужних металів, промивають у лігроїні та витирають фільтрувальним папером.

Після роботи з реактивами або складами необхідно ретельно вимити та витерти руки.

Виходячи з «піротехнічної», слід переконатися, що робочий стіл чистий і прибраний, а небезпечні речовини та вироби закриті в шафі, сейфі або ящиках.

7.1.39. Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечити безпечне зберігання вогнепальної зброї, хімічних реактивів та піротехнічних виробів, запобігаючи їх псуванню, втраті, розкраданню та використанню не за призначенням.

7.1.40. Небезпечні хімічні реактиви, камфору, нафталін, а також пудру та порошки металів слід зберігати в товстостінних банках з притертими пробками (Б-I). Так само зберігаються реактиви зі сполуками барію, калію, кальцію, літію, натрію, стронцію, квасци, борна та винна кислоти. Банки з дифеніламіном повинні бути з оранжевого скла (Б-I).

Лужні та лужноземельні метали зберігаються під шаром гасу, лігроїну або суміші трансформаторного масла та парафіну (в пропорції 1:1).

Червоний фосфор зберігають під шаром води.

Товщина захисного шару рідини – не менше 3 мм.

7.1.41. Сірку, карбонат магнію, декстрин, ідитол, крохмаль, сурму та інші порошкоподібні або кристалічні речовини зберігають у поліетиленових пакетах (П-I), які укладають у дерев’яні ящики.

7.1.42. Патрони, капсюлі, порох, павільйонний дим, запалювальні фітілі, вогнепровідні та стопінові шнури зберігають у поліетиленових мішечках або картонних коробках, які укладають у дерев’яні ящики, що замикаються та оббиті зовні жерстю.

Капсюлі та споряджені гільзи додатково прикривають шаром вати.

Факели зберігаються у спеціальних дюралевих ящиках або брезентових мішках з вогнезахисним просоченням.

7.1.43. Банки або ящики, в яких зберігаються реактиви або піротехнічні вироби, повинні мати чіткі та яскраві етикетки:

• назва речовини або виробу;
• ступінь чистоти або концентрації (для розчинів);
• попереджувальний напис.

На склі можна писати спиртовим лаком або будь-яким нітролаком.

На банках та ящиках з реактивами та піротехнічними виробами робляться такі попереджувальні написи:

• жовтим кольором – «Отрута» (антимоній, солі барію, міді, стронцію, калію, перекис марганцю, нітрат і нітрит натрію, метиловий та етиловий спирти);
• блакитним кольором – «Обережно, вибухонебезпечно!» (патрони, капсюлі, порошок магнію);
• зеленим кольором – «Від води вибухає» (калій, натрій); «Від води загоряється» (літій); «Зберігати від вогкості» (пудра та тирса металів, порох, вогнепровідні та стопінові шнури);
• червоним кольором – «Вогненебезпечно!» (алюмінієва пудра, калій, натрій, червоний фосфор, ацетон, бензин, лігроїн, гас, спирти, вогнепровідні та стопінові шнури, порох тощо).

Скляні банки з реактивами укладають у шафу або герметичні дюралеві ящики – контейнери, що є приладдям номера (атракціону). Усередині ящики оббивають шаром повсті або кошми.

Кришки з гумовими прокладками повинні щільно закриватися.

Дерев’яні та дюралеві ящики, де зберігаються небезпечні речовини або піротехнічні вироби, зовні фарбують в помаранчевий колір.

7.1.44. Не можна зберігати разом різні реактиви, здатні при взаємодії займатися, виділяти велику кількість тепла або утворити подвійні піротехнічні суміші.

Сильні окислювачі (перелічені в ст. 7.1.25), а також окисли металів зберігаються окремо від горючих речовин.

Так, наприклад, сірку слід тримати подалі від марганцово-кислого калію, а алюмінієві квасці – від їдких лугів (їдкого натрію та калію), нашатирного спирту, клею, крохмалю та ідитолу.

Недопустимо зберігати разом з реактивами, піротехнічними виробами та зброєю сторонні предмети, матеріали або реквізит.

7.1.45. Кількість одночасно зберігаємих піротехнічних виробів

Кількість одночасно зберігаємих піротехнічних виробів у «піротехнічній» допускається в межах норм, зазначених у технічних паспортах номерів (атракціонів), але не більше, ніж потрібно для триденної роботи циркової програми.

Кількість одночасно зберігаємих вихідних речовин і реактивів у «піротехнічній» не повинна перевищувати зазначеного в таблиці.

Найменування речовин і реактивів	Максимальна вага, кг
Порох та вироби з нього, сірка	1,0
Горючі рідини та розчинники	1,0
Лужні та лужноземельні метали (в сумі)	0,8
Бертолетова сіль та фосфор червоний	0,5
Інші реактиви	0,5
Алюмінієво-магнієві суміші	0,1

Вогнепальна зброя зберігається розрядженою. Кількість холостих патронів має бути не більше 250 шт.

7.1.46. При займанні бензину, гасу, лігроїну або інших не розчинних у воді речовин, а також лужних і лужноземельних металів застосовувати воду для гасіння не можна. Речовину, що горить, слід засипати піском або накрити повстю (пожежною ковдрою).

Спирт, ацетон та інші речовини, розчинні у воді, гасяться водою.

7.2. ВИКОРИСТАННЯ ПІРОТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

7.2.1. Документ, що дає право на виготовлення та застосування

Єдиним документом, що дає право на виготовлення та застосування піротехнічних виробів або вогнепальної зброї на манежі або сценічному майданчику, є спеціальний паспорт (додаток 7.4 та 7.5).

7.2.2. Використання піротехніки в закритих приміщеннях

У закритих приміщеннях використання піротехнічних засобів та відкритого вогню має бути мінімальним. Їх вид та кількість узгоджуються з місцевими органами пожежного нагляду, а у випадках значного виділення диму або аерозолів (наприклад, у трюках «спалювання») – і з районною санепідемстанцією.

Під час виступів з факелами, «вогняними кільцями» та іншим відкритим вогнем у закритих приміщеннях не допускається поширення отруйних димів, гарячих іскор та речовин, що забруднюють, у глядацькому залі, а продукти горіння швидко видаляються.

7.2.3. Заборона використання певних складів

Використовувати реактивні (динамічні) та димові склади, що містять сірку, фосфор та їх солі, забороняється.

7.2.4. Заборона відкритого вогню в певних місцях

Не можна застосовувати відкритий вогонь на манежах пересувних цирків та на сценічних майданчиках закритих приміщень (наприклад, клубних сценах), а також поблизу новорічних ялинок.

7.2.5. Обмеження використання піротехнічних ефектів для дітей

Застосування піротехнічних ефектів (гучних та несподіваних «вибухів», пострілів тощо) на виставах для дітей обмежується (наприклад, постріли з ракетниць замінюються пострілами зі стартових пістолетів тощо).

7.2.6. Перевірка справності піротехнічних виробів

Справність піротехнічних виробів, зброї та запалювальних пристосувань перевіряється керівником номера перед кожним їх застосуванням.

Піротехнічні вироби з дефектами (здуття або пом’ятість гільз, капсюлі з випадаючим ударним складом, порушеннями фольги, вм’ятинами тощо), а також зі слідами плісняви або вогкості підлягають знищенню.

7.2.7. Способи займання піротехнічних складів

Запалюються піротехнічні склади ударним, тертяним, електричним та вогневим способами.

При розрахунку швидкості займання слід брати до уваги, що перші три способи запалюють склади майже миттєво, а останній, вогневий, – залежно від запалу.

7.2.8. Заборони при використанні піротехнічних засобів

При використанні піротехнічних засобів забороняється:

• розкривати або розбирати готові вироби;
• залишати їх не закритими або без нагляду;
• допускати різкі струси та поштовхи (роняти, вдаряти по них);
• піддавати впливу вологи або високої температури;
• прикріплювати піротехнічні вироби до мотузкових штабів, а також націлювати дульну частину зброї, навіть не зарядженої, на себе чи інших осіб (партнерів, глядачів); стріляти з несправної зброї.

7.2.9. Знищення залишків піротехнічних засобів

Після закінчення гастролей номера (атракціону), в якому використовувалися піротехнічні засоби, його керівник разом з інспектором манежу та начальником пожежної охорони знищує залишки небезпечних реактивів та виробів, складає відповідний акт.