1. Загальні положення

1.1. Порядок дії правил
1.2. Обов’язки, права та відповідальність
1.3. Інструктаж і навчання
1.4. Навчання та робота підлітків
1.5. Медичні огляди. Медична допомога
1.6. Автомобільні та залізничні перевезення
1.7. Нещасні випадки та аварії
1.8. Заходи з охорони праці

1.1. ПОРЯДОК ДІЇ ПРАВИЛ

 1.1.1. Правила поширюються на всі державні циркові підприємства <*> та навчальні заклади, а також народні цирки та самодіяльні циркові колективи.

<*> Надалі під словом “підприємство” маються на увазі цирк, зооцирк, окремий цирковий колектив або атракціон, а також Дирекція колективів “Цирк на сцені”.

1.1.2. Дотримання цих Правил є обов’язковим для всього артистичного, обслуговуючого та адміністративно-технічного персоналу під час підготовки та проведення циркових вистав, показу тварин, а також під час виступів на манежі, сцені, стадіоні як на території Радянського Союзу, так і під час закордонних гастролей.

Умови виступів артистів закордонного цирку на території СРСР визначаються контрактами.

1.1.3. На циркові колективи, які виступають на сценах клубів, театрів, Будинків культури та інших безманежних майданчиках, крім цих Правил, поширюються Правила техніки безпеки та виробничої санітарії для театрів, клубів, Будинків культури.

1.1.4. Перелік чинних нормативних документів з охорони праці, які не є специфічними для цирків, але є обов’язковими для підприємств усіх відомств, наведено у додатку 1.1.

1.1.5. Поточний нагляд за виконанням Правил здійснюють адміністрація підприємства та громадські інспектори з охорони праці місцевих комітетів профспілки працівників культури (додаток 1.2). Попереджувальний нагляд покладається на комісію з охорони праці Профспілкового комітету Союздержцирку та технічних інспекторів профспілки працівників культури.

1.2. ОБОВ’ЯЗКИ, ПРАВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

1.2.1. Адміністративний та інженерно-технічний персонал циркових підприємств у питаннях техніки безпеки та виробничої санітарії зобов’язаний керуватися чинним законодавством з охорони праці, наказами та розпорядженнями вищих органів, рішеннями і постановами профспілкових організацій, а також цими Правилами.

1.2.2. Кожен окремий колектив, атракціон і номер повинен мати свого керівника, призначеного наказом вищої організації. Керівник несе відповідальність за виконання правил і норм техніки безпеки.

1.2.3. Загальне керівництво заходами з охорони праці на підприємствах Союздержцирку покладається на управляючого. Безпосередньо цим керує один із його заступників, якому підпорядковується відділ охорони праці та техніки безпеки.

1.2.4. Основні завдання відділу охорони праці та техніки безпеки:

• усунення причин виробничого травматизму;
• контроль за створенням на підприємствах Союздержцирку здорових і безпечних умов праці, удосконаленням техніки безпеки та засобів захисту, проведенням організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням;
• контроль за забезпеченням протипожежної безпеки.

1.2.5. Начальник відділу охорони праці та техніки безпеки Союздержцирку зобов’язаний:

• координувати та спрямовувати діяльність працівників відділу;
• підтримувати контакт із відділом охорони праці та техніки безпеки Міністерства культури, відділом охорони праці ЦК профспілки працівників культури, органами ГУПО МВС СРСР та профспілковим комітетом Союздержцирку;
• розглядати плани заходів з охорони праці на підприємствах Союздержцирку;
• брати участь у розгляді проєктів будівництва і реконструкції циркових будівель та споруд;
• брати участь у комісіях із розгляду нових та реконструйованих циркових атракціонів, номерів, окремих апаратів і захисних пристроїв;
• забезпечувати підприємства правилами, інструкціями, пам’ятками з техніки безпеки та пожежної безпеки, що видаються централізовано;
• керувати роботою постійних комісій зі створення і дотримання умов пожежної безпеки;
• брати участь у навчанні керівного персоналу підприємств основам охорони праці та пожежної безпеки;
• готувати проєкти наказів і розпоряджень із питань охорони праці та пожежної безпеки;
• контролювати і перевіряти стан охорони праці та пожежної безпеки окремих підприємств.

1.2.6. Старший інженер з техніки безпеки зобов’язаний:

• проводити вступний інструктаж із техніки безпеки для новопризначених керівників підприємств Союздержцирку;
• зберігати, вести облік і здійснювати вибіркову перевірку паспортів на циркові апарати, страхувальні засоби, зброю та піротехнічні вироби;
• вносити записи про зміни у контрольні примірники паспортів;
• вести журнал обліку працівників циркового конвеєра, які постраждали внаслідок нещасних випадків на виробництві;
• збирати, перевіряти та обробляти акти і повідомлення про нещасні випадки на виробництві, звіти підприємств про постраждалих та освоєння коштів на заходи з охорони праці;
• аналізувати причини нещасних випадків і розробляти додаткові заходи щодо запобігання травматизму;
• контролювати своєчасне забезпечення підприємств і окремих колективів спецодягом, спецвзуттям та захисними пристосуваннями;
• брати участь у розробці більш ефективних і зручних захисних засобів та пристроїв;
• обстежувати стан охорони праці та техніки безпеки на окремих підприємствах;
• брати участь у розслідуванні випадків, пов’язаних із грубими порушеннями цих Правил.

1.2.7. Головний лікар Союздержцирку зобов’язаний:

• керувати медичним персоналом підприємств;
• вести персональний облік (картотеку) захворювань i травм артистів;
• збирати, перевіряти та обробляти звіти медпунктів циркових підприємств;
• аналізувати причини захворюваності та травматизму, розробляти заходи щодо їх зменшення або усунення;
• брати участь у розгляді проектів будівництва та реконструкції циркових будівель i конструкцій;
• вивчати режим праці та відпочинку артистів (особливо підлітків i жінок), які працюють у номерах з підвищеним фізичним навантаженням, надавати відповідні рекомендації;
• проводити консультативний прийом артистів;
• направляти на лікування хворих або травмованих артистів;
• навчати артистичний персонал наданню першої долікарської допомоги;
• надавати консультації відділам Союздержцирку щодо прийому на роботу, переведення в інший жанр, іншу кліматичну зону тощо у зв’язку зі станом здоров’я;
• контролювати медичне обслуговування та санітарно-гігієнічний стан окремих підприємств;
• здійснювати контроль за своєчасним забезпеченням санітарним одягом.

1.2.8. Інженер пожежної охорони зобов’язаний:

• брати участь у складанні заявок i розподілі фондів на протипожежне обладнання;
• контролювати своєчасність обробки дерев’яних елементів i брезентових виробів вогнезахисним складом;
• розглядати плани капітальних протипожежних заходів (заміна горючих конструкцій, облаштування водопроводів i водойм, монтаж автоматичних установок, сповіщувачів тощо);
• вести журнал обліку загорянь i пожеж;
• розслідувати випадки пожеж на місці;
• аналізувати причини загорянь i пожеж, розробляти додаткові заходи щодо їх запобігання;
• обстежувати стан пожежної безпеки окремих підприємств i роботу сторожової охорони;
• організовувати та проводити навчання начальників пожежної та сторожової охорони підприємств;
• проводити вступний інструктаж для працівників конвеєра та новоприйнятих працівників відділом кадрів;
• вирішувати спірні питання, пов’язані з припиненням діяльності окремих підприємств, через ГУПО МВС СРСР або органи Держпожнагляду на місцях.

1.2.9. Загальне керівництво заходами з охорони праці на підприємстві покладається на директора підприємства.

Директор підприємства зобов’язаний:

• створювати здорові та безпечні умови праці для персоналу підприємства, а також забезпечувати безпеку глядачів;
• забезпечувати покращення техніки безпеки та виробничої санітарії;
• керувати діяльністю інженера з техніки безпеки та контролювати його роботу (за відсутності в штаті підприємства головного інженера);
• забезпечувати своєчасний огляд підприємства міжвідомчими комісіями та складання актів допуску підприємства до експлуатації;
• стежити за своєчасним проходженням навчання та інструктажу всіма працівниками підприємства, а також за щорічною перевіркою знань правил i інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежної техніки адміністративним i інженерно-технічним персоналом;
• організовувати на вимогу осіб, відповідальних за техніку безпеки, інженерно-технічні консультації;
• забезпечувати своєчасну видачу спецодягу, спецвзуття та захисних пристосувань відповідно до норм;
• керувати роботами зі збирання (встановлення), розбирання та транспортування конструкцій пересувного підприємства;
• сприяти представникам державного та громадського контролю i вживати заходів щодо усунення порушень охорони праці;
• забезпечувати кваліфіковане медичне обслуговування та своєчасне пере освідчення персоналу підприємства.

1.2.10. У цирках та інших підприємствах, де є посади головних інженерів, загальне керівництво та контроль за станом техніки безпеки й виробничої санітарії покладаються на них.

Головному інженеру підпорядковується весь інженерно-технічний персонал цирку (включно з інженером з техніки безпеки).

1.2.11. Головний інженер циркового підприємства зобов’язаний:

• здійснювати загальне керівництво питаннями техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки;
• контролювати своєчасне виготовлення паспортів на нові та реконструйовані циркові апарати;
• керувати роботою інженера з техніки безпеки;
• забезпечувати здорові та безпечні умови для всіх осіб, які перебувають на підприємстві, безпеку під час проведення вистав і репетицій, нормальний температурний режим і повітрообмін приміщень, правильне функціонування систем каналізації, водопостачання (належний напір води), електропостачання, освітлення, зв’язку, транспорту тощо;
• забезпечувати своєчасне виконання планово-попереджувального ремонту будівель, вентиляційних і опалювальних установок, електрообладнання, підйомних механізмів, транспортних засобів, елементів кріплення для циркових апаратів та інших технологічних пристроїв, а також їхнє технічне обстеження й ремонт;
• організовувати повне й своєчасне виконання номенклатурних заходів з охорони праці та пожежної безпеки;
• забезпечувати своєчасне проведення навчання, інструктажу та перевірки знань з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки як працівників підприємства, так і працівників циркового конвеєра;
• забезпечувати своєчасне та об’єктивне розслідування нещасних випадків;
• керувати розробкою й складанням інструкцій щодо безпечних методів праці для небезпечних професій і видів робіт відповідно до конкретних умов підприємства, а також забезпечувати всі цехи й дільниці правилами й інструкціями, попереджувальними плакатами та наочними посібниками з техніки безпеки й виробничої санітарії;
• очолювати роботу пожежно-технічної комісії цирку, організовувати проведення протипожежного інструктажу та контролювати виконання вогневих робіт;
• сприяти впровадженню нової техніки з метою більш надійної та безпечної роботи обслуговуючого персоналу.

1.2.12. Заступник директора підприємства зобов’язаний:

• забезпечувати справний стан автомобільних засобів, належну їх експлуатацію, а також безпечні умови вантажно-розвантажувальних робіт;
• виконувати обов’язки начальника пожежної та сторожової охорони (за відсутності цієї посади в штаті підприємства);
• організовувати навчання й інструктаж з техніки безпеки та виробничої санітарії водіїв, вантажників, працівників пожежної та сторожової охорони, а також іншого обслуговуючого персоналу;
• забезпечувати перелічений вище персонал підприємства спецодягом, спецвзуттям, спеціальним милом і захисними пристосуваннями.

1.2.13. Головний (старший) механік підприємства зобов’язаний:

• забезпечувати безпечну експлуатацію обладнання (машин, механізмів), технологічних пристроїв, а також котлів та інших посудин, що працюють під тиском;
• здійснювати своєчасне технічне обстеження обладнання, регулярний нагляд за ефективністю роботи вентиляційної та опалювальної систем, перевірку справності технологічних пристроїв;
• складати інструкції та пам’ятки щодо безпечного обслуговування технічного обладнання;
• проводити інструктаж і навчання персоналу, який обслуговує обладнання підприємства;
• узгоджувати з відповідними організаціями питання відключення та підключення води, каналізації, газу та інших комунікацій.

1.2.14. Адміністратор підприємства зобов’язаний:

• забезпечувати дотримання належного порядку у глядацьких приміщеннях цирку (конструкції);
• проводити інструктаж і перевірку знань контролерів.

Адміністратор атракціону “Мотогонки”, крім того, зобов’язаний:

• забезпечувати своєчасне поповнення атракціону засобами пожежогасіння та медикаментами для аптечки;
• навчати персонал атракціону правильному користуванню засобами пожежогасіння.

1.2.15. Інженер з техніки безпеки циркового підприємства зобов’язаний:

• працювати у постійному контакті з лікарем цирку, громадським інспектором з охорони праці та технічним інспектором профспілки;
• стежити за дотриманням режиму робочого часу персоналу цирку, правильним використанням праці жінок і підлітків;
• систематично контролювати ефективність вентиляційних установок, температурний режим, освітлення та стан повітряного середовища приміщень цирку, наявність у цехах та на окремих ділянках інструкцій, пам’яток і плакатів з експлуатації обладнання та безпечного ведення робіт, правильність використання асигнувань на номенклатурні заходи з охорони праці та виконання всіма цехами і ділянками цих Правил і вимог трудового законодавства;
• перевіряти відповідність паспортам конструкцій, механізмів та циркових апаратів;
• брати участь у технічних оглядах технологічних пристроїв, вантажопідіймальних механізмів, циркових апаратів, електрообладнання, засобів захисту тощо;
• контролювати безпечне проведення вистав і репетицій, утримання тварин, експлуатацію електрообладнання та транспортних засобів;
• щомісяця перевіряти наявність і стан спецодягу, спецвзуття та захисних пристроїв у працівників цирку та конвеєра;
• проводити вступний інструктаж щодо безпечних методів роботи та виробничої санітарії;
• брати участь у розробці заходів з охорони праці для внесення їх до угоди між місцевим комітетом профспілки та адміністрацією підприємства;
• брати участь у роботі комісій із перевірки знань адміністративно-технічного персоналу;
• брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві;
• розробляти разом із начальниками цехів та ділянок заходи з профілактики травматизму, полегшення важких робіт та оздоровлення загальних умов праці;
• вести журнал обліку нещасних випадків на виробництві;
• звітувати перед Союздержцирком у встановлені терміни про постраждалих у нещасних випадках на виробництві та освоєння коштів на номенклатурні заходи з охорони праці;
• пропагувати безпечні методи і прийоми праці шляхом оснащення кабінету (куточка) з техніки безпеки, консультацій тощо.

1.2.16. Інспектор манежу зобов’язаний:

• інструктувати, навчати та перевіряти знання з техніки безпеки та виробничої санітарії артистів і обслуговуючого персоналу;
• забезпечувати нормальну експлуатацію манежу, своєчасну і правильну заправку манежного настилу;
• брати участь у технічних оглядах технологічних пристроїв, вантажопідіймальних механізмів, циркових апаратів, захисних пристосувань та інших конструкцій і пристроїв, розміщених у глядацькій залі та за кулісами, і забезпечувати їх нормальну експлуатацію;
• контролювати своєчасне забезпечення артистичного та обслуговуючого персоналу страхувальними засобами та захисними пристроями, спецодягом і взуттям;
• особисто контролювати безпеку виступів і репетицій номерів (атракціонів) з підвищеною небезпекою;
• стежити за регулярним проведенням репетицій артистів, робота яких пов’язана з підвищеним фізичним навантаженням;
• не допускати на манеж осіб у хворобливому або перевозбудженому стані;
• зберігати робочі паспорти на циркові апарати під час їх експлуатації в даному цирку, разом з інженером з техніки безпеки вносити до паспортів необхідні записи, а при змінах у конструкції апаратів надсилати до Союздержцирку бюлетені для внесення виправлень у контрольні примірники паспортів;
• проводити вистави, не допускаючи ситуацій, що загрожують життю або здоров’ю людей;
• не допускати використання несправних циркових апаратів або засобів страховки, виконання трюків, небезпечних для життя чи здоров’я;
• контролювати безпеку виготовлення, зберігання та використання піротехнічних засобів і зброї;
• брати участь у розслідуванні аварій і нещасних випадків на виробництві з артистами та допоміжним персоналом.

1.2.17. Керівник номера (атракціону, колективу) зобов’язаний:

• проводити інструктаж і навчання на місці учасників номера (атракціону, колективу), а також всього обслуговуючого персоналу правильним і безпечним прийомам і методам страхування та самострахування;
• забезпечувати своєчасну явку артистів на медичні огляди та диспансеризацію;
• не допускати до виступів або виконання окремих трюків слабо підготовлених учасників, які знаходяться не в формі або в хворобливому стані;
• забезпечувати справний стан реквізиту номера (атракціону, колективу), циркових апаратів, трюкових машин, технічного комплексу, охоронних пристроїв, а також належний санітарно-гігієнічний стан артистичних костюмів, взуття, гриму тощо, які знаходяться в особистому користуванні учасників;
• перевіряти перед репетиціями та виступами справність манежу (сцени), апаратів, реквізиту, захисних і охоронних пристроїв, правильність підгонки одягу і взуття артистів номера, достатність робочого простору для виступу та його освітленість;
• керувати роботами з установки (підвісу), зйомки, розбирання та упаковки циркового апарату номера (конструкції атракціону), реквізиту і страхувальних пристроїв;
• забезпечувати виконання вимог, викладених у паспорті циркового апарату (Експлуатаційний Довідник технічного комплексу), безпеку експлуатації, своєчасність технічного огляду та ремонту;
• забезпечувати безпеку виступів і репетицій для учасників;
• контролювати безпечне виготовлення, зберігання і використання піротехнічних засобів та зброї.

1.2.18. Викладач за спеціалізацією циркової навчальної установи зобов’язаний:

• проводити заняття згідно з розкладом, допускаючи до них лише учнів, одягнених у тренувальні костюми та спеціальне взуття;
• створювати для занять умови, що виключають випадки травматизму;
• забезпечувати учнів, які виконують небезпечні трюки, надійним страхуванням або пасуванням; навчати їх безпечним методам виконання трюків, страхування, самострахування та пасування;
• відпрацьовувати з учнями прийоми безпечного падіння в сітку і на килим;
• вимагати від учнів безумовного виконання правил техніки безпеки та виробничої санітарії;
• знайомити учнів з пристроєм циркових апаратів, навчати їх безпечним прийомам використання реквізиту та охоронних пристроїв;
• застосовувати для навчання лише справний реквізит, апаратуру і охоронні пристрої;
• слідкувати за дотриманням нормальних санітарно-гігієнічних умов під час занять (температурний режим, повітрообмін, освітленість тощо);
• брати участь у комісіях з приймання і технічного огляду циркових апаратів та охоронних пристроїв;
• брати участь у розслідуванні нещасних випадків.

1.2.19. Відповідальним за експлуатацію електроенергетичного господарства директор підприємства призначає наказом спеціаліста електротехнічного персоналу, що має кваліфікацію не нижче IV групи в цирках та III групи – в зооцирках і окремих атракціонах «Мотогонки».

1.2.20. Відповідальний за експлуатацію електроенергетичного господарства зобов’язаний забезпечувати:

• надійну та безпечну експлуатацію електроустановок і утримання їх у справному стані;
• навчання, інструктаж та періодичну перевірку знань електротехнічного персоналу підприємства та номерів (атракціонів), що мають циркові апарати з електроприводом, відповідно до виконуваної роботи чи займаної посади відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, місцевих інструкцій та цих Правил;
• підбір обслуговуючого технічного персоналу;
• ефективний нагляд за станом мереж і електрообладнання;
• перевірку стану електрообладнання номерів (атракціонів) до початку їх роботи на підприємстві;
• своєчасне проведення планово-попереджувального ремонту та профілактичних випробувань електрообладнання апаратури та мереж (включаючи електрифіковані інструменти, заземлення, ізоляцію тощо), а також періодичне чищення ламп і освітлювальних апаратів;
• наявність придатних для використання засобів захисту та їх своєчасну перевірку;
• своєчасне та об’єктивне розслідування аварій і дефектів у роботі електроустановок, випадків раптового припинення освітлення глядацької зали, нещасних випадків від ураження електричним струмом;
• розробку та впровадження заходів електробезпеки, що попереджають випадки травматизму;
• розробку та погодження місцевих інструкцій з експлуатації для електротехнічного персоналу;
• своєчасну систематичну перевірку технічної документації на мережі та електрообладнання підприємства.

1.2.21. Черговий електротехнічний персонал зобов’язаний:

• приймаючи зміну, перевіряти стан і режим роботи обладнання, особисто оглянути і ознайомитися з записами в оперативному журналі; перевіряти та приймати інструменти, матеріали, ключі від приміщень, засоби захисту, оперативну документацію та інструкції;
• здійснювати оперативні перемикання згідно з режимом (графіком) або розпорядженням особи, відповідальної за експлуатацію електроенергетичного господарства, з подальшою записом у оперативному журналі; у разі невідкладних обставин (аварії, пожежі, стихійні лиха та нещасні випадки) дозволяється здійснювати перемикання самостійно, з подальшою записом у журналі та повідомленням особи, відповідальної за експлуатацію електроенергетичного господарства підприємства;
• погоджувати з інспектором манежу всі операції, що стосуються відключення технологічного обладнання, за винятком аварійних випадків;
• виконувати роботи в межах поточної експлуатації, відповідно до спеціального переліку, затвердженого особою, відповідальною за експлуатацію електроенергетичного господарства підприємства та погодженого з технічною інспекцією профспілки;
• своєчасно виявляти несправності електрообладнання та мереж шляхом обходів та зовнішніх профілактичних оглядів;
• усувати виявлені несправності мереж і обладнання, а також попереджати небезпеку ураження електричним струмом.

1.2.22. У відсутності особи, відповідальної за експлуатацію електроенергетичного господарства, її замінює старший по зміні черговий електрик. Особи, що замінюють електрика або радіооператора в пересувних підприємствах, повинні мати кваліфікацію не нижче групи II.

Електротехнічний персонал (включаючи циркові номери) зобов’язаний:

• знати правила устрою і технічної експлуатації електроустановок споживачів, правила техніки безпеки при їх експлуатації, місцеві інструкції та ці Правила стосовно займаної посади і виконуваної роботи;
• пройти навчання безпечним методом роботи і мати посвідчення про присвоєння кваліфікаційної групи;
• вміти надавати першу допомогу постраждалим.

1.2.23. До роботи з ручними переносними електрифікованими інструментами допускаються особи не молодше 18 років, які мають кваліфікаційну групу електротехнічного персоналу не нижче I. Кіномеханіки, радіооператори, асистенти-мотористи в циркових номерах та освітлювачі повинні мати кваліфікаційну групу не нижче II. Електромонтери, старші освітлювачі та особи електротехнічного персоналу, які працюють на висоті більше 5 м, повинні мати кваліфікаційну групу не нижче III.

1.2.24. Начальник цеху (завідувач постановочною частиною або виробничими майстернями) зобов’язаний:

• забезпечувати здорові та безпечні умови праці на своєму ділянці;
• забезпечувати робочі місця необхідними засобами захисту, огорожами, попереджувальними написами тощо; а працівників небезпечних професій – інструкціями з техніки безпеки;
• стежити за правильним та безпечним використанням механізмів і інструментів, а також за виконанням персоналом цеху (ділянки) правил і інструкцій з безпечних методів і прийомів роботи;
• проводити навчання та інструктаж на робочому місці осіб, які працюють на підвідомчій ділянці, правилам техніки безпеки та виробничої санітарії;
• перевіряти забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та індивідуальними засобами захисту, а також інструкціями з безпечного ведення робіт;
• брати участь у розслідуванні аварій та нещасних випадків на виробництві;
• забезпечувати своєчасну явку працівників цеху (ділянки, майстерень) на чергові медичні огляди.

1.2.25. Шапітмейстером призначається особа, яка має практичні навички в роботі та необхідні знання.

Він повинен мати:

• кваліфікаційне посвідчення, що видається спеціальною комісією Союздержцирку;
• посвідчення на право робіт з переміщення вантажів кранами, що видається комісією підприємства (організації) під головуванням інспектора Госгортехнагляду;
• посвідчення стропальника (не нижче 3 розряду), що видається комісією, призначеною директором цирку;
• кваліфікаційну групу електроперсоналу не нижче групи I щодо проходження навчання безпечній роботі з ручним електрифікованим інструментом, що присвоюється особою, відповідальною за експлуатацію електрообладнання цирку;
• довідку про відсутність медичних протипоказань до роботи.

1.2.26. Шапітмейстер повинен знати:

• інструкцію з експлуатації конструкції пересувного цирку;
• Правила техніки безпеки при експлуатації електрообладнання, яким оснащено цирк;
• Правила пристрою та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів;
• вимоги технічного паспорта конкретної конструкції пересувного цирку щодо її безпечного встановлення, розбору та експлуатації;
• накази та розпорядження Союздержцирку і директора цирку, що стосуються пристрою та стану конструкцій;
• справжні Правила стосовно пересувних цирків.

Шапітмейстер повинен вміти:

• читати робочі креслення та монтажні схеми, знати власну вагу щогл та інших циркових конструкцій, грамотно проводити розмітку цирку;
• правильно застосовувати канати, стропи, блоки та інші такелажні засоби, надійно зав’язувати вузли, робити оголки, підвішувати вантаж на гак тощо;
• користуватися вантажопідйомними механізмами (лебідками, поліспастами тощо), ручним електрифікованим інструментом, слюсарними, теслярськими, столярними та шорними інструментами;
• здійснювати дрібний ремонт брезентових виробів;
• надавати першу до медичну допомогу.

1.2.27. Шапітмейстер є керівником та безпосереднім організатором робіт з установки, експлуатації та розбирання конструкції цирку.

1.2.28. Шапітмейстер повинен:

• уважно та точно виконувати вимоги правил, інструкцій і вказівок технічного паспорта конструкції;
• керувати роботами з монтажу та демонтажу конструкцій цирку, завантаженням, складуванням і розвантаженням деталей та елементів конструкції; стежити за комплектністю та справним станом такелажного обладнання та інструментів;
• вести щоденне спостереження за станом та експлуатацією конструкції цирку та її елементів (щогл, штормбалок, координат, лебідок, якорів, канатів, огороджень тощо);
• своєчасно отримувати прогнози погоди та штормові попередження з найближчої станції гідрометеослужби та про передбачувані значні зміни погоди ставити до відома директора цирку та інспектора манежу;
• здійснювати правильну експлуатацію конструкції та шапіто (опускаючи, натягуючи або зволожуючи брезент залежно від метеорологічних умов);
• керувати роботами з шнуровки, розшнуровки, просушування, ремонту, чищення, згортання та консервування шапіто;
• здійснювати дрібний ремонт шапіто та елементів конструкції;
• ставити до відома інспектора манежу про спуск, натягування або ослаблення шапіто, вантажних пристроїв та інших змін конструкції;
• забезпечувати вільні проходи та проїзди;
• стежити за освітленістю сходів, проходів та двору в темний час доби;
• брати участь у підвішуванні та натягуванні циркових апаратів, якщо це пов’язано з несучими елементами конструкції цирку;
• перебувати під час вистави на території цирку; при виході з території залишати черговому свою адресу;
• вести технічний паспорт конструкції цирку;
• проводити інструктаж та навчання безпечним методам і прийомам роботи осіб, які будуть зайняті на збірці чи розборці цирку, завантаженні та розвантаженні деталей та елементів конструкції;
• забезпечувати збереження обстановки при аваріях конструкції до прибуття інспектора Госгортехнагляду або профспілки, якщо це не становить небезпеки для життя та здоров’я людей.

1.2.29. Якщо шапітмейстер відсутній (наприклад, у відрядженні), його обов’язки виконує (за наказом директора цирку) інший працівник, який має достатній досвід і знання (наприклад, інженер з техніки безпеки).

1.2.30. Шапітмейстер атракціону “Мотогонки” повинен:

• забезпечувати справний стан конструкції та її окремих елементів (барабана, ферм, сходів, балконів, щогли, освітлювальних приладів); щодня, перед початком роботи атракціону, переконуватися в неможливості зсуву елементів настилу з опори демонстраційного балкону, у справності та надійності несучих конструкцій;
• своєчасно отримувати прогноз погоди з найближчої станції гідрометеослужби;
• здійснювати правильну експлуатацію конструкції та тенту залежно від погодних умов;
• брати участь у збірці, розбірці, завантаженні та розвантаженні конструкції відповідно до вимог технічного паспорта, цих Правил та вказівок керівника атракціону;
• стежити за станом електрообладнання та мереж атракціону (ця робота за наказом керівника атракціону може бути покладена на іншу особу, яка має кваліфікацію електроперсоналу не нижче групи III);
• забезпечувати справний стан адміністративних приміщень та огорожі території атракціону.

1.2.31. Механік атракціону “Мотогонки” повинен:

• забезпечувати надійну та безаварійну роботу трюкових машин;
• прогрівати двигуни на малих та середніх обертах перед початком першого сеансу, переконуючись у справності всіх агрегатів машин, надійності стану рам та вузлів;
• забезпечувати рівень бензину в межах 1/4 паливного бака;
• перевіряти перед кожним сеансом заправку машин, відсутність витоків палива та масла, стан та натягування ланцюга задньої передачі машин, тиск повітря в шинах та стан покришок;
• вести журнал технічного огляду трюкових машин.

1.2.32. Старший уніформіст повинен:

• знати такелажні роботи та правила безпечної експлуатації вантажопідйомних механізмів, методи пасування, правила поводження з небезпечними тваринами та роботи з ручним електрифікованим інструментом;
• вміти правильно та надійно підвісити (установлювати) циркові апарати, підбирати та використовувати канати й такелажні пристрої, грамотно в’язати вузли, робити огоні, користуватися столярними, теслярськими та шорними інструментами, правильно тримати лонжу, страхувати й пасувати артистів, виводити коней, встановлювати манежні клітки тощо;
• брати участь у репетиціях і виступах;
• своєчасно та правильно готувати манеж і технічні пристрої до репетицій і виступів;
• навчати та інструктувати уніформістів, проводячи практичне показування безпечних методів і дій на робочих місцях.

1.2.33. Відповідальний за тварин (керівник номера або атракціону з тваринами, завідувач зоосекцією) повинен:

• забезпечувати безпечні санітарно-гігієнічні умови для глядачів та обслуговуючого персоналу при демонстрації тварин;
• керувати доглядом за тваринами, їх дресурою, пересадкою, завантаженням, розвантаженням та транспортуванням;
• забезпечувати справний стан і своєчасний ремонт кліток, вольєрів, басейнів, загонів, огорож і обладнання;
• проводити інструктаж і навчання обслуговуючого персоналу безпечним і безвредним методам роботи та поводженню з тваринами.

1.2.34. Тренер-дресирувальник (берейтор) повинен:

• допомагати керівникові номера (атракціону) при дресурі тварин, на репетиціях і виступах;
• виходити з шамбер’єром або, за вказівкою керівника номера (атракціону), проводити самостійну дресуру тварин;
• керувати роботою персоналу, що обслуговує номер (атракціон), проводячи з ним повсякденний інструктаж;
• слідкувати за станом кліток, станків, стійл, реквізиту, збруї та аварійного інвентарю;
• супроводжувати тварин у дорозі, забезпечуючи безпеку оточуючих.

1.2.35. Бригадир зооцирка повинен:

• контролювати безпечне виконання обов’язків усіма працівниками по догляду за тваринами;
• забезпечувати неможливість самостійного виходу тварин на волю, а також проникнення сторонніх осіб в небезпечні зони;
• проводити з членами бригади повсякденний інструктаж, вимагати від них дотримання правил техніки безпеки та виробничої санітарії;
• керувати найбільш небезпечними роботами та установкою зоокліток;
• забезпечувати чистку і ремонт приміщень для утримання тварин.

1.2.36. Обов’язки, права та відповідальність адміністративно-технічного персоналу за протипожежний стан підприємств викладені в спеціальному Положенні про пожежну охорону підприємств Союздержцирку, затвердженому в 1968 році.

1.2.37. Директор підприємства повинен затвердити штатно-дільничні обов’язки адміністративно-технічного персоналу з урахуванням місцевих умов.

1.2.38. Особи, відповідальні за дотримання вимог безпеки в межах виконуваної роботи або займаної посади, мають право:

• вимагати виконання заходів, передбачених даними Правилами та угодами по охороні праці;
• не допускати до експлуатації конструкцій, механізмів, апаратів, окремих номерів та атракціонів, якщо вони становлять загрозу для життя і здоров’я працівників підприємства, не відповідають правилам техніки безпеки, не мають технічних паспортів або не відповідають їм;
• вилучати з використання несправні або зіпсовані інструменти, циркові апарати, захисні пристрої, лебідки, канати, такелажні деталі, клітки для утримання тварин, трюкові машини тощо;
• припиняти дію окремих механізмів, апаратів, а також виступ артистів у випадках виникнення небезпеки, що загрожує життю чи здоров’ю глядачів або працівників підприємства;
• тимчасово відстороняти від виконання обов’язків окремих працівників, грубо порушивших трудову дисципліну чи правила техніки безпеки, повідомивши про це вищестоящого керівника;
• забороняти репетиції та виступи неповнолітніх осіб, що не мають спеціальних дозволів ЦК профспілки працівників культури;
• порушувати клопотання про притягнення до відповідальності в адміністративному, кримінальному чи дисциплінарному порядку посадових осіб, які порушують трудову дисципліну, правила техніки безпеки.

1.2.39. Указівки особи, відповідальної за техніку безпеки, є обов’язковими і можуть бути скасовані лише письмовим розпорядженням або наказом вищестоящої особи.

1.2.40. Відповідальність за дотримання вимог охорони праці в цілому по підприємству несе директор, головний інженер і інженер з техніки безпеки підприємства, а на окремих ділянках — інспектор манежу, керівники колективів, атракціонів та номерів, заступники директора, адміністратори, головні і старші механіки, викладачі циркових навчальних закладів, особи, відповідальні за експлуатацію електрогосподарства, та інший електротехнічний персонал, начальники цехів, завідувачі постановочною частиною, старші униформісти, особи, відповідальні за тварин, шапітмейстери, тренери-дресирувальники, бригадири зооцирка — відповідно до покладених на них обов’язків і в межах доручених їм ділянок роботи.

1.2.41. Відповідальність в адміністративному, кримінальному і дисциплінарному порядку може виникнути у випадках:

• невиконання своїх обов’язків;
• порушення своїми розпорядженнями чи діями вимог трудового законодавства, правил техніки безпеки і виробничої санітарії, а також бездіяльності, проявленої в цих питаннях;
• травм на виробництві, що сталися внаслідок порушення правил техніки безпеки;
• невиконання приписів органів державного нагляду, технічної інспекції профспілки чи громадського контролю.

1.2.42. Систематичне невиконання артистами або працівниками правил та інструкцій з техніки безпеки розглядається як порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Ці особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності відповідно до чинного трудового законодавства.

1.3. ІНСТРУКТАЖ ТА НАВЧАННЯ

1.3.1. Усі працівники циркових підприємств, незалежно від характеру та стажу роботи, повинні проходити інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки.

Інструктаж проводиться у вигляді:

• Вступного (загального) інструктажу
• Інструктажу на робочому місці – при оформленні на роботу
• Періодичного (повторного) інструктажу
• Позапланового інструктажу

Типова програма вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці наведена у додатку 1.3.

Працівники, для яких у зв’язку з їхньою професією (жанром) встановлено обов’язковий медичний огляд, проходять інструктаж лише після надання висновку про відсутність медичних протипоказань, що перешкоджають роботі.

1.3.2. Вступний інструктаж та інструктаж на робочому місці проводяться з урахуванням конкретних умов роботи, застосовуючи до професії (жанру) інструктованого: при прийнятті на роботу, при переведенні з однієї роботи на іншу та при зміні її характеру.

Вступний інструктаж проводить особа, відповідальна за техніку безпеки підприємства (інженер з техніки безпеки – у цирках, завідувач зоотехнічним відділом – у зооцирках, керівник атракціону (колективу) – в окремих атракціонах (колективах)).

Інструктаж на робочому місці проводить безпосередній керівник ділянки роботи, у віданні якого знаходиться інструктований (керівник атракціону, номера, начальник цеху, секції, ділянки, майстерень тощо).

Вступний інструктаж рекомендується проводити в кабінеті або куточку з техніки безпеки, використовуючи наочні посібники: моделі, макети, плакати, фотомонтажі, зразки справного та несправного інвентарю, інструментів, обладнання, апаратів. Інструктаж будується у формі бесіди, на прикладах роботи підприємства, а інструктаж на робочому місці – з можливим практичним показом безпечних прийомів та методів роботи.

1.3.3. До самостійної роботи допускаються особи, які пройшли вступний інструктаж, інструктаж на робочому місці, і лише після того, як їхні безпосередні керівники переконаються, що інструктовані засвоїли правила та прийоми безпечної роботи. Дозвіл на самостійну роботу оформлюється контрольним листом (додаток 1.4).

1.3.4. Періодичний інструктаж проводиться на робочому місці не рідше одного разу на шість місяців. Інструктаж осіб небезпечних професій та електротехнічного персоналу проводиться начальниками цехів на кожному новому місці роботи, але не рідше одного разу на три місяці. Інструктаж проводять з групою працівників однієї професії (жанру) у формі бесіди з метою поглиблення початкових знань і навичок безпечного виконання роботи, а також для виявлення рівня засвоєння правил техніки безпеки.

З артистами, які виконують небезпечні трюки, керівник номера (атракціону) повинен проводити поточний інструктаж перед кожним виступом.

1.3.5. Позаплановий інструктаж проводиться: при зміні умов безпеки роботи (наприклад, при заміні циркового апарата, зміні робочого обладнання або технологічного процесу, при переході працівника з однієї ділянки на іншу, при зміні жанру), при виявленні порушень правил техніки безпеки, після нещасних випадків на виробництві, за вимогою осіб, відповідальних за техніку безпеки, а також за приписом профспілкових органів.

1.3.6. Проведення інструктажу повинно завершуватися усним опитуванням кожного працівника з метою визначення рівня засвоєння правил безпечної роботи, а також реєстрацією в прошнурованому та скріпленому печаткою журналі обліку інструктажу (додаток 1.5). У разі проведення позапланового інструктажу в журналі зазначаються причини, що зумовили його необхідність.

1.3.7. Загальне керівництво та організація інструктажу покладається на головного інженера, а за його відсутності – на директора підприємства (керівника окремого колективу).

Відповідальність за своєчасне та ефективне проведення інструктажу покладається на начальників цехів, завідувачів зоотехнічних секцій, керівників окремих колективів тощо.

Контроль за своєчасністю та якістю інструктажу здійснюють профспілкові органи (громадські інспектори з охорони праці, технічні інспектори профспілок тощо), а також відомча служба охорони праці (інженер з техніки безпеки тощо).

1.3.8. До самостійної роботи з обслуговування складних агрегатів, установок, механізмів та апаратів (котлів, теплових, силових, компресорних, холодильних, високочастотних та надвисокочастотних установок, установок ультрафіолетового випромінювання, електропристроїв, освітлювальної апаратури, апаратів під тиском, радіо- та кіноапаратури, складних підвісних циркових апаратів, конструкцій пересувних цирків тощо), а також до виконання інших відповідальних або небезпечних робіт (піротехнічних, такелажних, вантажопідйомних, транспортних, робіт на висоті, обслуговування небезпечних тварин тощо) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання та стажування на робочих місцях з метою набуття практичних навичок, ознайомлення з обладнанням, апаратурою та вивчення інструкцій.

1.3.9. Програма курсового навчання повинна включати такі питання:

• право на працю, відпочинок, освіту та соціальне забезпечення;
• основні директиви КПРС, уряду та ВЦРПС щодо охорони праці;
• радянське трудове законодавство, основні положення КЗпП;
• культура виробництва, технічна естетика, НОП, безпечні та здорові умови праці;
• циркове підприємство як об’єкт підвищеної небезпеки;
• угоди та номенклатурні заходи щодо охорони праці;
• забезпечення спецодягом, спецвзуттям та засобами захисту;
• роль технічної інспекції профспілки, Держгіртехнагляду, Держсанінспекції, Держенергонагляду, Держпожнагляду, комісій з охорони праці та громадських інспекторів;
• основні поняття про травматизм і професійні захворювання, виробничий та побутовий травматизм, порядок розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві;
• основні причини виробничого травматизму та професійних захворювань у циркових підприємствах;
• протипожежне забезпечення циркових підприємств, правила пожежної безпеки, особливості даного підприємства, дії персоналу у разі займання чи пожежі, правила користування первинними засобами пожежогасіння.

Під час навчання слід використовувати наочні посібники та конкретні приклади з практики даного підприємства.

1.3.10. Навчання повинно проводитися відповідно до вимог Держгіртехнагляду протягом перших 6–10 днів з моменту оформлення на роботу за розпорядженням або наказом директора підприємства. Тривалість навчання встановлюється залежно від специфічних особливостей і професійного складу групи та становить 10–12 навчальних годин. Навчання і стажування персоналу повинно проводитися під керівництвом досвідченого працівника, який має відповідне посвідчення (для електротехнічного персоналу – посвідчення на право обслуговування електроустановок). Термін стажування і допуск до самостійної роботи (наприклад, до оперативних перемикань) оформлюються спеціальним розпорядженням по підприємству.

Термін стажування осіб, які обслуговують електроустановки, – 6–12 робочих днів.

1.3.11. Керівний та адміністративно-технічний персонал підприємств, у підпорядкуванні якого є особи, що виконують небезпечні роботи, перелічені вище (начальники цехів, майстерень, інспектори манежу, шапіто-майстри, завідувачі зоотехнічних відділів тощо), повинен проходити навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки з подальшою перевіркою знань і видачею посвідчення.

Періодичність перевірки знань – не рідше одного разу на три роки. Орієнтовна програма навчання наведена у додатку 1.6.

1.3.12. Учні індивідуального навчання проходять курс навчання безпечним методам роботи під керівництвом особи, відповідальної за їхнє навчання (бригадира, майстра, керівника номера тощо).

Учні циркових навчальних закладів проходять навчання за спеціальною програмою під керівництвом викладачів.

1.3.13. Перевірки знань тих, хто навчається, проводяться кваліфікаційною комісією, призначеною наказом директора підприємства у складі: головного інженера або особи, яка його замінює (голова), особи, відповідальної за експлуатацію електрогосподарства підприємства, інженера з техніки безпеки, старшого механіка, спеціаліста за профілем перевірки та голови місцевого комітету профспілки. Перевірка знань особи, відповідальної за експлуатацію електрогосподарства підприємства, проводиться Держенергонаглядом.

Результати перевірки оформлюються протоколом, на підставі якого тим, хто навчається, присвоюється відповідна кваліфікація (для електротехнічного персоналу – кваліфікаційна група II–IV) та видаються спеціальні посвідчення.

1.3.14. Періодична перевірка знань шапіто-майстра проводиться не рідше ніж:

• спеціальна та як стропальника – один раз на рік, перед початком активного сезону;
• як особи, відповідальної за безпечне виконання робіт із переміщення вантажів кранами, – один раз на три роки;
• як особи електротехнічного персоналу кваліфікаційної групи I – один раз на три місяці.

1.3.15. Порядок перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки керівних і інженерно-технічних працівників регламентований спеціальним положенням (додаток 1.7).

1.3.16. Особам, які обслуговують складне обладнання або виконують небезпечні роботи, перелічені у ст. 1.3.8, повинні видаватися спеціальні інструкції або пам’ятки з техніки безпеки та виробничої санітарії, затверджені директором або головним інженером підприємства.

1.3.17. Для пропаганди вимог безпеки та виробничої санітарії, а також для якіснішого проведення інструктажу та навчання, на стаціонарних підприємствах обладнуються кабінети з техніки безпеки, а на пересувних підприємствах – відповідні куточки, оснащені наочними посібниками у вигляді моделей, макетів, зразків заплетень канатів, підвісок і кріплень циркових апаратів. Там же має бути зосереджена література з трудового законодавства, техніки безпеки, виробничої санітарії, необхідних технологічних процесів, плакати з цих тем, а також плакати з надання першої долікарської допомоги.
Пропаганда знань у сфері техніки безпеки, окрім навчання працівників безпечним методам праці, має передбачати підвищення їхньої кваліфікації, оволодіння суміжними професіями (іншими жанрами) та обмін досвідом.

1.4. НАВЧАННЯ ТА РОБОТА ПІДЛІТКІВ

1.4.1. До циркових навчальних закладів можуть прийматися підлітки не молодше 11 років, які мають необхідні фізичні дані. Прийом підлітків для індивідуального професійного навчання або участі в циркових номерах допускається лише за письмової згоди ЦК профспілки працівників культури.

1.4.2. Учнівство в циркових номерах регламентується спеціальним Положенням про індивідуальне учнівство. Керівник навчання несе відповідальність за життя та здоров’я підлітків.

1.4.3. Професійне навчання повинно проводитися під постійним керівництвом досвідчених викладачів у години, зазначені розкладом, у спеціально обладнаних манежах і залах.

1.4.4. Пасировка учнів здійснюється керівником номера, викладачем або досвідченою особою за призначенням інспектора манежу.

1.4.5. У період навчання і практики встановлюється підвищений нагляд за дотриманням правил техніки безпеки, для чого призначаються досвідчені керівники та інспектор манежу.

1.4.6. Виступи підлітків допускаються: у партерних номерах – з 11 років, у повітряних номерах із трюками без відриву – з 15 років, а з відривними трюками – з 16 років.

1.4.7. Участь підлітків у номерах із дресируванням великих і хижих тварин забороняється.

Не дозволяється залучати підлітків до робіт із підвищеною небезпекою або значним фізичним навантаженням, наприклад, до роботи на вантажопідіймальних механізмах тощо.

1.4.8. Робочий день, включаючи участь у виставах, не повинен перевищувати: для підлітків молодше 16 років – 3 години, а для підлітків від 16 до 18 років – 4 години.

Не дозволяється залучати підлітків до вистав більше двох разів на день.

У виняткових випадках (у дні шкільних канікул та святкові дні) виступи підлітків, за винятком тих, хто бере участь у повітряних номерах, можуть бути дозволені понад двох разів на день за умови перерви не менше трьох годин і зменшення робочого навантаження.

Виступи підлітків мають закінчуватися не пізніше 22:00.

1.5. МЕДИЧНІ ОГЛЯДИ. МЕДИЧНА ДОПОМОГА

1.5.1. При прийомі на роботу артистів цирку, окрім їхніх особистих якостей, знань і вмінь, повинні враховуватися фізичний стан, фактична професійна працездатність, функціональні можливості, стійкість і чутливість вестибулярного апарату, відсутність «страху висоти», а також психологічні фактори (швидкість реакції, увага, пам’ять). Для прийому кандидатів на роботу у якості повітряних гімнастів проводяться функціональні обстеження, наприклад, на кріслі Бароні.

1.5.2. Протипоказаннями для прийому на роботу артистів, учнів, електриків, працівників, що доглядають за небезпечними тваринами, а також осіб, робота яких пов’язана з підйомом на висоту, обслуговуванням судин під тиском і холодильних установок, є захворювання, перелічені у додатках 1.8 – 1.11.

Усі вони зобов’язані пройти обстеження у хірурга, терапевта, офтальмолога, отоларинголога, невропатолога, а жінки – також у гінеколога.

Терміни повторного медичного огляду:

• для артистів, чия робота пов’язана із фізичним навантаженням, осіб, що піднімаються на висоту понад 5 м, або обслуговують ВЧ, УВЧ і СВЧ-установки – не рідше одного разу на рік;
• для решти артистів і електроперсоналу – не рідше одного разу на два роки.

У медичних книжках цих працівників повинні міститися записи про результати флюорографії та електрокардіографії.

1.5.3. Після кожного тривалого захворювання або важкої травми, а також при переході на роботу, пов’язану з підйомом на висоту, артисти зобов’язані пройти позачерговий медичний огляд.

1.5.4. Артисти, чия робота пов’язана з перебуванням у воді, гримери та костюмери проходять медичний огляд у лікаря-дерматолога не рідше одного разу на рік та огляд лікаря цирку на кожному новому місці роботи.

1.5.5. Артисти й учні циркових номерів, у яких присутні елементи гімнастики або акробатики, перед початком роботи в кожному новому місті, але не рідше одного разу на три місяці, проходять огляд у лікаря цирку.
Артисти «Цирку на сцені» зобов’язані проходити медичні огляди не рідше одного разу на шість місяців, а працівники з догляду за тваринами – не рідше одного разу на рік (у дерматолога, гельмінтолога та фтизіатра).

Медичний огляд учнів циркових навчальних закладів проводиться не рідше одного разу на три місяці.

1.5.6. Особи, зазначені у ст. 1.5.1 – 1.5.5, зобов’язані звертатися до лікаря у разі погіршення самопочуття. Вони також можуть бути направлені на позачерговий огляд за вимогою працівників, відповідальних за техніку безпеки.

1.5.7. Результати диспансеризацій, оглядів і медичних обстежень заносяться в медичну книжку артиста (додаток 1.12) або в медичну карту учня.

У разі виявлення захворювань, перелічених у додатках 1.8 – 1.11, хворий відсторонюється від роботи.

1.5.8. У стаціонарних цирках і циркових навчальних закладах організовуються медичні пункти. Вони обладнуються і оснащуються відповідно до додатків 1.13, 1.14.

Лікар циркового медпункту подає Союздержцирку звіти про їхню роботу у терміни, зазначені в додатку 1.15. Розділи роботи лікаря цирку наведені в додатку 1.16.

1.5.9. У кожному пересувному підприємстві, колективі та окремому атракціоні, де не передбачена посада лікаря, слід призначити та навчити спеціальну особу для надання першої долікарської допомоги. Вона ж зобов’язана стежити за поповненням аптечки.
Перша допомога при нещасних випадках надається відповідно до додатка 1.17.

Аптечка (у шафці або переносній сумці) повинна містити:

• стерильні бинти, індивідуальні асептичні пакети, вату,
• гумові джгути, фанерні та дротові шини,
• йодну та валеріанову настоянки,
• 2% розчин борної кислоти, нашатирний спирт,
• перекис водню, марганцевокислий калій,
• валідол, стрептоцид у порошку, вазелін,
• бактерицидний лейкопластир, клей БФ-6,
• термометр, ножиці, грілку та міхур для льоду.

Аптечки слід зберігати на видному місці в адміністративному приміщенні як на місці роботи, так і під час переїзду.

1.5.10. Артисти, які мають гострі або хронічні захворювання (зокрема посттравматичні), що є протипоказанням до фізичних навантажень, не допускаються до участі у виступах.

Допуск до роботи з пониженою фізичною активністю (наприклад, участь у парадах, підсадка тощо) може бути дозволений лікарем цирку (ансамблю).

1.6. АВТОМОБІЛЬНІ ТА ЗАЛІЗНИЧНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

1.6.1. Автомобілі, автобуси, тягачі, причепи та напівпричепи, що перебувають в експлуатації, повинні бути повністю укомплектовані відповідно до чинних стандартів і відповідати правилам технічної експлуатації автотранспорту.

Усі вантажні автомобілі повинні бути оснащені вогнегасниками, металевими козелками та клинами (башмаками) для підкладання під колеса, лопатою, буксирним тросом, штангою, аптечкою першої допомоги та іншим необхідним обладнанням і інструментами.

У дишлі кожного одноосного причепа має бути пристрій, який слугує передньою опорою, коли він від’єднаний від автомобіля-тягача.

Автопоїзди оснащуються запобіжними (аварійними) ланцюгами або сталевими канатами для з’єднання тягача з причепом.

Причепи, напівпричепи та автомобілі, призначені для перевезення довгомірних вантажів, повинні мати відкидні стійки та щити.

1.6.2. Перед виїздом з території підприємства водії зобов’язані перевірити технічну справність транспортного засобу. Особливу увагу слід звернути на:

• справність гальм, рульового керування, фар, заднього ліхтаря, стоп-сигналу, покажчиків повороту, звукового сигналу;
• заправку паливом, маслом, водою та гальмівною рідиною, відсутність їх витоків;
• нормальний рівень електроліту;
• тиск повітря в шинах;
• надійність з’єднання причепа з автомобілем;
• кріплення та габарити вантажу;
• наявність необхідних інструментів та інвентарю.

Водій повинен також отримати оформлений шляховий (маршрутний) лист, підтвердивши готовність і справність автомобіля своєю підписом.

1.6.3. Перед завантаженням на транспортні засоби елементи конструкцій пересувних підприємств (щитки підлоги, лавки, козли, рундстойки, штормбалки тощо) очищають, ремонтують, а потім зв’язують у пакети або пачки згідно з маркуванням.

Великі металеві деталі та такелажні пристрої після ретельного очищення та змащення упаковуються і перевозяться у спеціальній тарі.

Однойменні елементи конструкції повинні завантажуватися разом на відповідні причепи. Забороняється завантаження металевих деталей на дерев’яні конструкції.

Погрузку секцій щогл, канатів, пачок і кип на причепи рекомендується здійснювати автокраном. Між секціями щогл повинні бути встановлені дерев’яні прокладки.

Після завантаження елементи конструкції закріплюються мотузками та накриваються брезентом.

Перевезення елементів шатра будь-яким видом транспорту повинно здійснюватися лише в чохлах, що захищають брезент від зволоження та механічних пошкоджень. Перед упаковкою в чохли всі нефарбовані металеві деталі шатра обробляють технічним вазеліном.

1.6.4. Довгомірні вантажі (щогли, координати, штормбалки) переважно повинні перевозитися бортовими машинами з причепами, оснащеними відкидними стійками. Стійки повинні мати замки, що відкриваються з боку, протилежного до розвантаження.

Зовнішні габарити завантаженого автомобіля (автопоїзда) не повинні перевищувати:

• висоту – 3,8 м від рівня дорожнього покриття,
• ширину – 2,5 м,
• довжину автомобіля – 12 м,
• довжину автомобіля з одним причепом (напівпричепом) – 20 м,
• довжину автопоїзда з двома і більше причепами – 24 м.

Вантаж не повинен виступати за задню точку габариту транспортного засобу більше ніж на 2 м.

У всіх випадках вага вантажу не може перевищувати номінальну вантажопідйомність автомобіля.

Перевезення вантажу з порушенням зазначених габаритів дозволяється лише за згодою Державної автоінспекції.

1.6.5. Зчеплення автопоїзда

Зчеплення автопоїзда повинні виконувати три особи – водій, робітник-зчіпник і особа, яка координує їхню роботу.
Зчеплення та розчеплення дозволяється проводити лише на рівному горизонтальному майданчику з твердим неслизьким покриттям.
До одного автомобіля-тягача дозволяється приєднати один причіп без гальм або три причепи з справними гальмами.

1.6.6. Підготовка до зчеплення тягача з напівпричепом

Перед зчепленням водій зобов’язаний переконатися, що:

• сідельно-зчіпні пристрої тягача та напівпричепа справні;
• напівпричіп загальмований стоянковим гальмом;
• передня частина напівпричепа розташована на такій висоті, щоб при зчепленні передня кромка опорного листа потрапила на сани або сідло тягача;
• з’єднувальні шланги та проводи підвішені за допомогою відтяжної пружини на гачок переднього борта напівпричепа, щоб вони не заважали зчепленню;
• поздовжні осі тягача і напівпричепа розташовані на одній лінії (відхилення осей понад 15° не допускається);
• буксирний пристрій справний;
• борти платформи напівпричепа закриті;
• під задні колеса напівпричепа підкладені упори (башмаки).

1.6.7. Процес зчеплення

Зчеплення виконується подачею автомобіля назад з мінімальною швидкістю за командами зчіпника, з дотриманням усіх заходів безпеки.

Робітник виконує зчеплення, надягає страхувальний буксир і закріплює його за поперечину рами автомобіля або переднього причепа (закріплення троса або ланцюга за буксирний пристрій заборонено).

Після цього він з’єднує гідравлічні, пневматичні та електричні системи автомобіля і причепів.

1.6.8. Формування автоколони

Автопоїзд, що складається з причепів і напівпричепів, завантажених конструкціями пересувного підприємства, входить до складу похідної автоколони.

Автоколона також включає пасажирські автобуси, автомобілі та причепи із тваринами, реквізитом і допоміжними службами.

Перед формуванням транспортних засобів пересувного цирку або зооцирку в похідну колону директор підприємства (або призначена ним відповідальна особа) повинен переконатися, що:

• автомобілі, причепи, напівпричепи й автобуси відключені від комунікацій зовнішньої (міської) мережі і не мають механічних з’єднань, які перешкоджають руху;
• клітки для тварин надійно закриті та зачинені на замки.

1.6.9. Виїзд автотранспорту

Виїзд будь-якого автомобіля з території підприємства може бути дозволений лише адміністрацією.

Порядок формування та руху колони визначається директором підприємства або відповідальною особою.

1.6.10. Безпечне поводження з етилованим бензином

На тарі з етилованим бензином повинні бути нанесені написи масляною фарбою: «Етилований бензин. Отруйний».

Забороняється засмоктувати бензин ротом. Для цього необхідно використовувати аспіратори або мембрани.

1.6.11. Інструктаж водіїв і супроводжуючих осіб

З водіями та особами, які супроводжують вантажі при перевезенні небезпечних або довгомірних вантажів, проводиться позаплановий інструктаж із зазначенням прийомів безпечної роботи.
Адміністрація зобов’язана забезпечити виконання спеціальних умов транспортування і зберігання вантажів, а також нанесення «знаків небезпеки» на їхню упаковку відповідно до ГОСТ 19433-74.

1.6.12. Розчеплення автопоїзда

При розчепленні автопоїзда дотримується та ж послідовність робіт, що й при зчепленні, але в зворотному порядку.

Перебувати і проходити між причепами під час розчеплення заборонено.

1.6.13. Фіксація транспортних засобів

Після встановлення автомобілів і причепів водії зобов’язані переконатися, що транспортні засоби не можуть мимовільно рушити з місця.

За необхідності під колеса підкладаються клини (башмаки).

1.6.14. Правила перевезення людей і вантажів

Автомобільні перевезення людей і вантажів регламентуються спеціальними Правилами дорожнього руху.

1.6.15. Перевезення працівників цирку

Працівники цирку повинні перевозитися в автобусах, а в крайньому випадку – у спеціально обладнаних автомобілях.

У холодний період автобуси повинні бути оснащені системою підігріву повітря.

Використання відпрацьованих газів для опалення кабіни вантажного автомобіля, салону автобуса або кузова легкового автомобіля заборонено.

1.6.16. Вимоги до перевезення людей у вантажному фургоні

При перевезенні людей у вантажному автомобілі з кузовом типу фургон повинні бути:

• Двері, що відкриваються назовні, з замком, який унеможливлює мимовільне відкривання.
• Фіксатори для відкритих дверей.
• Внутрішнє освітлення кузова.
• Підніжка під дверима.
• Охоронне освітлення або відбивальні елементи з обох боків ззаду кузова.
• Автоматичний покажчик повороту.
• Сидіння, надійно закріплені на відстані не менше 15 см від верхнього краю бортів, розташовані вздовж заднього або бокового борта, із міцними спинками.
• Відкидна драбина або скоби для посадки та висадки людей.
• Справні запори бортів кузова.

Вихлопна труба глушника повинна виходити за габарити кузова на 3–5 см.

Зовні кабіни водія повинен бути легкознімний вогнегасник об’ємом не менше 2 л.

1.6.17. Проїзд у вантажному автомобілі без спеціального обладнання

Проїзд у вантажному автомобілі, не обладнаному для перевезення людей, дозволяється тільки:

• Особам, що супроводжують вантаж I групи (малогабаритні будматеріали, продукти тощо).
• Вантажникам, які прямують за вантажем.

За умови, що вони забезпечені зручним і безпечним місцем, розташованим нижче рівня бортів.

1.6.18. Кількість пасажирів у вантажному автомобілі

Кількість осіб, яких можна перевозити у спеціально обладнаному вантажному автомобілі, не повинна перевищувати:

Вантажопідйомність автомобіля, т	Кількість людей
До 2,0	16
2,5 – 3,0	20
3,5 – 4,0	24
5 та більш	30

1.6.19. До керування вантажним автомобілем, що перевозить людей, допускаються водії I або II класу. Водії III класу можуть керувати таким транспортним засобом лише за письмовим дозволом директора підприємства та за умови, що їхній стаж безперервної роботи водієм становить не менше трьох років.

1.6.20. Під час перевезення людей на вантажних автомобілях необхідно дотримуватися таких вимог:

– у кузові має перебувати особа, відповідальна за поведінку пасажирів (її прізвище вноситься до шляхового листа);

– швидкість руху не повинна перевищувати 60 км/год;

– перевезення дітей дозволяється лише у виняткових випадках, при цьому в кузові разом із дітьми повинно знаходитися щонайменше двоє дорослих.

1.6.21. Водій несе відповідальність за дотримання правил перевезення людей та їхню безпеку.

1.6.22. Працівники колективів «Цирк на сцені» повинні бути доставлені на місце роботи не пізніше ніж за годину до виступу.

1.6.23. Забороняється перевозити людей:

– на необладнаних автомобілях, а також у автоцистернах та інших спеціальних автомобілях, причепах і напівпричепах;

– на вантажі, що перевищує рівень бортів кузова;

– у кузовах автомобілів, що перевозять довгомірні матеріали, легкозаймисті або їдкі рідини;

– у період з 1:00 до 6:00 ранку;

– спати в кабіні та кузові при працюючому двигуні.

1.6.24. Перевезення людей і вантажів залізничним транспортом регламентується спеціальними Правилами перевезення вантажів, Правилами перевезення пасажирів і багажу залізницями СРСР та Правилами з техніки безпеки та виробничої санітарії під час вантажно-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті (додаток 1.1).

1.6.25. Забороняється перевозити багажем:

а) вибухові речовини та предмети, які ними оснащені;

б) отруйні речовини (анілін, антифриз, парижська зелень, натрій, метиловий спирт, денатурат, дихлоретан, нитробензол, жовтий фосфор та ін.);

в) речовини, здатні до утворення вибухових сумішей (нітрат натрію, селітра та ін.);

г) стиснуті та зріджені гази (водень, вуглекислий газ та ін.);

д) речовини, що запалюються від дії води (калій, натрій, металевий кальцій та фосфати, їх сплави, карбід кальцію);

е) самозаймисті речовини (алюмінієва пудра, магнієвий порошок);

ж) легкозаймисті рідини (бензин, гас, лаки, штучна оліфа, скипидар, ефіри, лігроїн, спирти, хромпік, червоний фосфор, фіксатори та розчинники лаків, фарб і емалей);

з) їдкі речовини (їдкий калій та натрій, рідке скло, кислоти, нашатирний спирт, перекис водню, хлорид сірки, формалін, каустик, купоросне масло, олеум);

і) неприємно пахнучі, інфекційні та інші предмети і речовини, що можуть завдати шкоди обслуговуючому персоналу, багажу пасажирів або залізниці.

1.6.26. Перевезення легкозаймистих рідин, стиснутих і зріджених газів у невеликих кількостях дозволяється лише за умови дотримання спеціальних умов, зазначених у Правилах перевезення небезпечних вантажів залізницею.

1.6.27. Конструкції цирків, що перевозяться залізницею, слід, як правило, завантажувати і вивантажувати за допомогою кранів.

Вздовж вантажного фронту вагони переміщуються маневровими засобами дороги. Якщо їх немає, адміністрація станції може дозволити ручне переміщення вагонів за допомогою шарнірного лома (аншпуга). Працівник з аншпугом повинен перебувати збоку від рейок. Переміщення вагона поштовхом дозволяється лише в екстремальних випадках, силою не менше чотирьох осіб на кожні дві вантажні осі. Тормозити і зупиняти вагон можна тільки за допомогою гальмівних башмаків.

Підкладання під колеса ломів, дощок, шпал тощо забороняється. Для запобігання раптовому зміщенню вагона (або платформи) під час завантаження (вивантаження) під колеса підкладають гальмівні башмаки. Бортові запори відкриваються ломом, починаючи з середини, а потім у торцях платформи.

Двері критих вагонів відкривають лише за поручні. Небрежне і безладне укладання елементів конструкції може створити небезпечні і важкі умови для їх розвантаження на місці прибуття.

1.6.28. Під час вантажно-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті слід дотримуватись правил техніки безпеки, затверджених Міністерством шляхів сполучення СРСР.

Розвантажуючи майно або укладаючи його біля залізничних колій для завантаження у вагони, між краєм вантажу та найближчим до нього рейком шляху необхідно залишати вільний прохід не менше 2 м. Розвантаження на залізничні колії та на міжколійя забороняється.

Складати вантажі на проїжджій частині, тротуарах та узбіччях доріг і вулиць можна лише за письмовим дозволом ГАІ.

1.6.29. До виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються фізично здорові чоловіки віком від 18 до 55 років, які пройшли інструктаж. Вантажники та підсобні робітники після навчання безпечним методам і прийомам роботи отримують під розписку спеціальну памятку (додаток 1.18) і забезпечуються рукавицями, а при роботі на висоті більше 3 м – запобіжними поясами або лонжами.

1.6.30. Керівництво роботами з навантаження, розвантаження та переміщення вантажів адміністрація підприємства доручає досвідченому працівнику, який повинен на місці визначати безпечні способи і прийоми роботи та інструктувати людей.

1.7. НЕЩАСНІ ВИПАДКИ І АВАРІЇ

1.7.1. Реєстрація, розслідування та облік нещасних випадків проводяться відповідно до спеціального Положення, затвердженого Президіумом ВЦСПС (додатки 1.19–1.21 – не наводяться).

До актів про нещасні випадки додаються пояснення за формою додатка 1.22 (не наводиться) від постраждалих, керівників номерів (атракціонів, колективів), інженерів з техніки безпеки, інспекторів манежу, завідувачів зоотехсекціями, бригадирів та інших осіб, причетних до події. Нещасні випадки зі сторонами глядачами розслідуються адміністрацією підприємства з залученням у важких випадках технічного інспектора профспілкового комітету. Ці випадки оформляються актами довільної форми.

1.7.2. Випадки аварій та браку в роботі електричних та теплових установок (в тому числі порушення нормального режиму, відмови аварійного освітлення тощо) розслідуються та обліковуються відповідно до інструкції Госенергонагляду.

1.7.3. Розслідування та облік нещасних випадків, пов’язаних з експлуатацією парових котлів, судин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, що реєструються органами Госгортехнагляду СРСР, повинні проводитися за спеціальною інструкцією. Розслідування причин аварій (обрушень) будівель, споруд, їх частин та конструктивних елементів проводиться за спеціальним положенням (додаток 1.1).

1.7.4. Розслідування та облік дорожньо-транспортних пригод проводяться згідно з інструкцією Союздержцирку (додаток 1.23 – не наводиться) та Правилами обліку дорожньо-транспортних пригод, затвердженими МВС СРСР у 1970 році.

1.7.5. Аварії, що сталися з конструкціями, спорудами та механізмами, які не підконтрольні Госгортехнагляду або Госавтоінспекції, з цирковими апаратами та технологічними пристроями, а також випадки раптових пострілів зброї, вибухів піротехнічних виробів, падінь важких предметів або реквізиту з колосників чи апаратів, випадки обриву канатів, виходу з кліток небезпечних тварин та інші випадки порушення нормального режиму роботи, хоча і не призвели до нещасного випадку, підлягають також ретельному розслідуванню з оформленням акта за формою додатка 1.24 (не наводиться).

1.7.6. Шкода, завдана працівникам при пошкодженні їхнього здоров’я, відшкодовується відповідно до “Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робочим та службовцям каліцтвами або іншим пошкодженням здоров’я, пов’язаним з їхньою роботою”, затвердженими постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати та Президіуму ВЦСПС від 22 грудня 1961 року (з змінами та доповненнями від 3 вересня 1963 року та 28 серпня 1968 року).

1.8. ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ

1.8.1. Наприкінці року адміністрація підприємства спільно з місцевим комітетом профспілки розробляє заходи щодо поліпшення охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії на наступний рік. Заходи виконуються за рахунок коштів, асигнованих підприємству на поточний та капітальний ремонт. Після обговорення на загальних зборах заходів з охорони праці, техніки безпеки та санітарії адміністрація підприємства укладає з місцевим комітетом профспілок спеціальну угоду на їх виконання (додаток 1.25 – не наводиться). Номенклатура основних заходів з техніки безпеки та санітарії наведена в додатку 1.26 (не наводиться).

1.8.2. Кожне півріччя представники місцевого комітету профспілки та адміністрації проводять перевірку виконання угоди з складанням акта (додаток 1.27 – не наводиться). Адміністрація не пізніше 10 числа місяця, що настає після звітного півріччя, подає Союздержцирку звіт про потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, та освоєння коштів на заходи з охорони праці (додаток 1.28 – не наводиться). В статистичне управління за місцем знаходження підприємства подається звіт за формою 7-Т до 10 січня кожного року.

1.8.3. Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечити безкоштовну видачу спецодягу, спецвзуття та засобів захисту робітникам і службовцям тих професій, для яких це передбачено діючими галузевими нормами, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР № 629 від 11 червня 1959 року (додаток 1.29 – не наводиться). Порядок видачі, зберігання та користування спецодягом, спецвзуттям та засобами захисту регулюється інструкцією (додаток 1.30 – не наводиться). Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечити безкоштовну видачу санітарного одягу робітникам і службовцям тих професій, для яких це передбачено наказом по Міністерству культури СРСР № 154 від 28 березня 1955 року (додаток 1.31 – не наводиться). Положення про постійно діючі комісії охорони праці та протипожежної безпеки щодо створення та дотримання умов безпечної роботи в циркових підприємствах наведено в додатку 1.32.