4.1. Глядацька зала та манеж
4.2. Технологічні пристрої та колосники
4.3. Виробничо-технічні та допоміжні приміщення
4.4. Експлуатація стаціонарного цирку
4.1.1. Перший ряд місць для глядачів розташовують не ближче ніж 1,2 м від зовнішнього боку манежного бар’єра.
4.1.2. Підлога глядацького залу (включно зі сценічним майданчиком) має бути рівною, без вибоїн, порогів і щілин. Дозволяється облаштування пандусів.
Частина підлоги навколо манежу, від бар’єра до першого ряду глядацьких місць, має бути дерев’яною.
Підлога артистичного проходу до манежного настилу виготовляється з дощок, укладених поперек проходу, а далі, так само як і підлоги головного та бокових проходів, може покриватися асфальтом із шорсткою або рифленою поверхнею.
4.1.3. Оркестрова яма має забезпечувати зручні робочі місця для музикантів, два виходи та балюстраду з боку глядацької зали висотою не менше ніж 60 см.
Висота від підлоги оркестрової ями до звукового козирка має бути не менше 2 м.
Поруч з оркестровою ямою облаштовується фойє для відпочинку музикантів та комора для зберігання нот і музичних інструментів.
4.1.4. Сценічний майданчик (естрада), розміщений навпроти оркестрової ями, має мати зручні проходи до закулісних приміщень і два виходи в бік манежу.
Для виходу артистів із цього майданчика на манеж іноді облаштовується спеціальні висувні сходи. Кут їхнього нахилу не повинен перевищувати 45°.
Підлога і сходинки розраховані на корисне навантаження 300 кгс/м² і вертикальне зосереджене навантаження 1 тс у будь-якій точці.
На краях освітлювальних балконів (галерей), а також під освітлювальними приладами, розташованими над глядацькою залою або манежем (зокрема й під кільцями прожекторів у колосниках), встановлюються запобіжні сітчасті огородження.
4.1.5. Внутрішній діаметр манежу становить 13 м. Використання меншого розміру дозволяється лише в існуючих цирках.
Манеж має бути строго горизонтальним, а його настил має перебувати на рівні артистичного проходу.
Піста має бути однакового профілю по всьому периметру манежу.
4.1.6. Манежний настил має бути глино-опилочним. Використання іншого типу настилу (наприклад, губчасто-каучукового) дозволяється лише за умови, що він матиме відповідний профіль та фізико-механічні властивості, які гарантують безпеку виступів артистів усіх жанрів, особливо вершників темпових кінних номерів та акробатів-стрибунів.
4.1.7. Глино-опилочний манеж складається з трьох шарів по 10 см кожен:
- Підстильний шар — м’яка земля (чорнозем, пухка земля);
- Середній шар — суха червона глина;
- Верхній шар — тирса (суміш 60% великих тирсових відходів поздовжнього розпилювання деревини хвойних порід із 40% червоної сухої глини).
Перед укладанням складові настилу очищують і просіюють через металеву сітку з коміркою не рідше ніж № 20.
Піста також виготовляється з тирси, а її профіль формується залежно від трюків.
Кожен шар настилу вирівнюється манежними граблями під рейку та зволожується водою.
Осілі місця, а також увесь настил перед виставою засипають хвойними тирсою шаром 3-4 см, обприскують теплою водою з розчиненим у ній крейдою, а перед роботою з тваринами — лісовою водою.
4.1.8. Губчасто-каучуковий манежний настил виготовляється шляхом наклеювання чотирьох шарів технічної губчастої гуми завтовшки 10 мм із перев’язкою швів.
Зверху настил покривається натуральним вальцьованим каучуком товщиною 14-16 мм з аркушів розміром не менше 1300×650 мм.
Шви ретельно підганяються та обжимаються, а зазори між аркушами (заповнені клеєм) не повинні перевищувати 2 мм.
При наклеюванні шарів настилу заборонено збіг швів у плані та по вертикалі.
Наклеювання здійснюється самовулканізаційним клеєм (наприклад, № 655).
Роботи з наклеювання такого настилу відносяться до вибухо- та пожежонебезпечних через виділення парів етилацетату та бензину зі складу клею.
Виконувати їх слід за температури не нижче +18°, при зачинених дверях, без протягів і без доступу до глядацької зали сторонніх осіб.
4.1.9. Манежний настил і манежні килими не повинні бути слизькими, мати розірвані місця, грубі шви або нерівності.
Для репетицій має бути спеціальний килим (брезентова покришка).
4.1.10. Навколо манежу має бути міцний бар’єр шириною 50 см і висотою 50 см від рівня манежного настилу.
Бар’єр виготовляється із залізобетону і з внутрішнього боку обшивається вертикально встановленими дошками, щоб уникнути виступаючих частин та нерівностей.
Краї бар’єра закруглюються. Верхня частина та краї оббиваються пружним, але м’яким матеріалом і обтягуються брезентом.
Частина бар’єра з боку артистичного та головного проходу має бути відкидною та знімною.
Відстань між розсунутими частинами бар’єра має бути не менше 3 м.
Відкидні частини мають легко й безшумно відкриватися та мати надійні засуви з зовнішнього боку.
Відкриті стулки бар’єра повинні перешкоджати доступу глядачів до артистичного проходу, не зменшуючи його ширини.
Це перша частина перекладу, чи потрібно перекласти весь розділ повністю?
4.1.11. Трансформований підйомно-опускний манеж приводиться в рух відповідно до спеціальної інструкції, за сигналом інспектора манежу.
Конструкція підйомних механізмів повинна бути обладнана пристроєм, який запобігає самовільному опусканню манежу.
4.1.12. Висота трюмів і проходів під манежем має бути не менше 2 м, а ширина проходів – не менше 1 м.
Люки повинні відкриватися безшумно та безвідмовно.
Робочі люки, трюми та проходи не повинні бути загромаджені.
Для полегшення входу та виходу в люках слід встановлювати вертикальні металеві драбини або скоби.
Установка в трюмах і проходах апаратів, що працюють під тиском понад 0,5 атм, забороняється.
4.2. ТЕХНОЛОГІЧНІ УСТРОЇ І КОЛОСНИКИ
4.2.1. Технологічні пристрої для закріплення циркових апаратів повинні бути міцними та зручними в експлуатації.
Їхня міцність має бути обґрунтована технічними розрахунками.
У місцях кріплення вивішуються написи про гранично допустимі робочі навантаження.
4.2.2. Кількість, вид, місця розташування та нормативні навантаження технологічних пристроїв для кріплення циркових апаратів у стаціонарному цирку повинні відповідати схемі розташування і кресленням деталей цих пристроїв, а також спеціальним нормативам Союздержцирку.
4.2.3. Зусилля, що прикладаються до технологічних пристроїв, не повинні перевищувати гранично допустимих величин, зазначених у схемі розташування технологічних пристроїв і позначених у місцях кріплення.
4.2.4. Люки в підлозі щільно закривати дерев’яними кришками. Недопустимо, щоб кришки та ручки для їх відкривання виступали над підлогою, а розтяжки апаратів торкалися бортів люка.
В артистичному проході та на сценічному майданчику необхідно передбачити пристрої для кріплення лебідок, наприклад, за допомогою рым-болтів (додаток 4.1 – не наводиться).
4.2.5. Кільця в стінах барабана розташовувати симетрично відносно головних осей глядацької зали, бажано на одному рівні, нижче освітлювального балкона (галереї), на висоті, зручній для закріплення розтяжок.
Розтяжки не повинні заважати глядачам і торкатися конструкцій при їх спрямуванні в бік колосників. Конструкція і розміри кілець наведені в додатку 4.2.
4.2.6. Над сценічним майданчиком необхідно передбачити пристосування для підйому новорічних ялинок. Майданчик обладнується лебідкою (наприклад, театрального типу згідно з ТУ 43-01-5-70).
4.2.7. У стінах проходів нижнього та верхнього ярусів встановлюються надійно закріплені кнехти для відтяжок апаратів і лонжових мотузок. Кнехти та інші технологічні пристрої не повинні перешкоджати проходу глядачів. Вони встановлюються на висоті понад 1,8 м від рівня підлоги або врівень із боковими стінами проходів.
4.2.8. В артистичному проході необхідно мати надійні пристрої для тимчасового прив’язування тварин. У стаціонарних цирках такі пристрої встановлюються також у головному проході.
4.2.9. Цирки повинні бути обладнані колосниками. У цирках, що проектуються або будуються, колосникова решітка виконується діаметром 13–14 м на висоті 18 м від рівня манежу. Прохід на колосники має бути утепленим, шириною не менше 1,2 м. Висота проходу від колосників до купола має бути не менше 1,9 м. Металеві вертикальні драбини кріпляться на відстані 150 мм від стіни. Якщо висота такої драбини перевищує 2,5 м, встановлюється захисна сітка.
Зазор між брусами колосників у світлі має становити 70 мм. Кожен брус надійно закріплюється до несучої конструкції.
При перевірці настилу колосників нормативне рівномірно розподілене навантаження приймається рівним 100 кгс/кв. м з коефіцієнтом перевантаження 1,3. Кожен брус настилу розраховується на зосереджену силу, прикладену в середині прольоту, рівну 100 кгс з коефіцієнтом перевантаження 1,3.
Нормативне навантаження на колосники приймається рівним 3 тс, а загальне навантаження – відповідно до виконавчих креслень проєкту та актів випробувань.
Елементи колосників із обладнанням закріплюються так, щоб унеможливити появу залишкових деформацій. Прогин елементів настилу допускається не більше 1/200 розрахункового прольоту.
Ослаблення колосників і несучих конструкцій (долблення, свердління або вирізання окремих елементів) не допускається.
Сталеві конструкції колосників не повинні загромаджувати центральну частину. Зіркоподібне встановлення балок над центром манежу не рекомендується. Настил колосникової решітки укладається вздовж осі головного проходу.
Люки в колосниках повинні мати запірні кришки на петлях. На висоті 30–50 см від колосників необхідно передбачити два-три концентрично розташованих кільця з труб діаметром не менше 150 мм або іншу металоконструкцію, зручну для підвіски та закріплення циркових апаратів.
4.2.10. Над центром колосникової решітки встановлюється електричний підйомний пристрій вантажопідйомністю не менше 2 тс (наприклад, монтажна лебідка за ГОСТ 2914-67, тельфер або таль за ГОСТ 7882-64 або ГОСТ 3472-63), що має технічний паспорт.
Канатоємність вантажопідйомного пристрою має бути не менше 20 м. Механізм під час роботи не повинен створювати сильного шуму або спричиняти небезпечні вібрації.
Можливе навантаження повинне рівномірно розподілятися на несучі конструкції колосників, міцність яких перевіряється розрахунком. Встановлювати механізми безпосередньо на бруси настилу не дозволяється.
Бажано, щоб відстань від гака механізму, що знаходиться у верхньому положенні, до настилу колосників була не менше 1 м. Колосниковий вантажопідйомний пристрій повинен мати кінцевий вимикач, який автоматично відключає двигун при досягненні гаком верхнього крайнього положення з відстанню 200 мм для електролебідки або 50 мм для електроталі.
4.2.11. Внутрішні драбини, що ведуть на колосники або купол, окрім поручнів, повинні мати захисні огорожі з металевої сітки.
Для доступу на покрівлю купола та до купольного ліхтаря слід передбачити надійні драбини або трапи з двосторонніми огорожами заввишки 0,8 м зі стійками через кожні 1,2 м.
4.3. ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНІ ТА ДОПОМІЖНІ ПРИМІЩЕННЯ
4.3.1. Репетиційні зали повинні мати висоту не менше 6 м. Зал обладнується шведською гімнастичною стінкою, балетним станком та технологічними пристроями для підвіски й кріплення циркових апаратів.
Місце для розминки висотою не менше 4,5 м слід розміщувати поблизу артистичного проходу.
Репетиційний зал і місце для розминки обладнуються кільцями, трапеціями, корд-пареллю та страховими засобами (матами, килимками тощо).
4.3.2. Приміщення інспектора манежу має розташовуватися поблизу артистичного проходу.
4.3.3. Артистичні гримерні кімнати площею не менше 3,25 кв. м на одну особу обладнуються гримерними столами (наприклад, типу М-11І), вішалками, стільцями, настільними лампами, графинами для води та кошиками для сміття.
4.3.4. Кабінет техніки безпеки площею не менше 9 кв. м оснащується моделями та макетами циркових апаратів, зразками страхувальних пристосувань, заплеток, підвісок тощо, а також плакатами, правилами й інструкціями з техніки безпеки, виробничої санітарії та надання першої долікарської допомоги.
4.3.5. Медичний пункт має складатися з двох кімнат загальною площею не менше 24 кв. м. Він розташовується на рівні манежу та повинен мати зручний вихід для евакуації хворих до санітарного автомобіля. Розташування й розміри дверей повинні забезпечувати можливість перенесення хворих на ношах.
У медпункті має бути телефонний апарат і картка з номерами телефонів найближчих пунктів швидкої та невідкладної допомоги, а також пастерівської станції.
4.3.6. Кіноапаратна складається з проекційної та перемотувальної, з’єднаних тамбуром або коридором. Дозволяється зберігати лише фільми для поточного демонстрування. Вони повинні зберігатися в перемотувальній у справному, щільно закритому фільмостаті, по одній частині в кожному відсіку. У проекційній дозволяється зберігати не більше двох частин. Перемотування і склеювання фільмів допускається лише в перемотувальній.
У приміщеннях апаратної забороняється зберігати будь-які сторонні предмети та користуватися електронагрівальними приладами.
4.3.7. Вимоги до електротехнічних приміщень викладені у розділі 3.1.
Радіовузол розміщується в окремому ізольованому приміщенні.
4.3.8. У майстернях на кожного працюючого повинно припадати не менше 15 куб. м об’єму приміщення і 4,5 кв. м площі підлоги. Висота цих приміщень має бути не менше 3,2 м.
Техніка безпеки та виробнича санітарія при роботі в майстернях регулюються спеціальними правилами залежно від виду виробництва.
4.3.9. Складські приміщення повинні мати висоту не менше 3 м. Дверні прорізи — не менше 1,5 м завширшки і 2,5 м заввишки. Якщо зовнішні або внутрішні двері розташовані вище або нижче рівня підлоги, то по ширині прорізу (з додаванням по 30 см з кожного боку) влаштовується пандус. Установка порогів у дверних прорізах не допускається.
Стіни складів обладнуються зручними пристроями та полицями для зберігання майна.
Проходи між складеними предметами, стелажами та полицями мають бути не менше 0,7 м, а головні проходи — не менше 1,5 м.
Бункер для зберігання тирси повинен мати об’єм не менше 5 куб. м.
4.3.10. Біля закулісних воріт, на подвір’ї цирку необхідно мати вантажопідйомний пристрій (консольні, стаціонарні, поворотні крани згідно з ГОСТ 19811-74 або ТУ 36-878-70) для завантаження та вивантаження ящиків з цирковими апаратами й артистичним реквізитом, кліток із тваринами тощо.
4.3.11. Для зберігання, сушіння та очищення інвентарю й обладнання, призначеного для прибирання, на рівні манежу відводиться спеціальне приміщення або місце, обладнане мийками з підведенням холодної та гарячої води (у стаціонарних підприємствах).
4.3.12. Пункти громадського харчування (наприклад, буфети з відпуском гарячих страв, доставлених зі столових або ресторанів) слід розташовувати в ізольованих приміщеннях, обладнаних холодильниками, гарячою та холодною водою.
4.3.13. Душові та суміжні з ними переддушові розміщуються на тих самих поверхах, де розташовані артистичні гардеробні.
Розміри душових кабін у плані повинні бути не менше 1,8 × 0,9 м. Кабіни відокремлюються одна від одної перегородками з вологостійких матеріалів заввишки 1,6 м.
Стелі душових та переддушових фарбуються вологостійкими фарбами.
Кабіни обладнуються шарнірними душовими сітками, індивідуальними змішувачами з арматурою управління, поличками для мила та мочалки, а також гладкими дерев’яними решітками, пофарбованими олійною фарбою. Відстань між брусками у решітках не повинна перевищувати 4 см.
За відсутності змішувачів воду для душу слід подавати з температурою 28—37°С.
Переддушові (розмірами у плані не менше 0,9 × 0,6 м) обладнуються лавками завширшки 0,3 м, вішалками з розрахунку три гачки на одну душову сітку та джутовою доріжкою.
4.3.14. Убиральні на стаціонарних підприємствах слід влаштовувати на кожному поверсі. Входи в уборні робляться через шлюзи-умивальні з самозакриваючимися дверима. Кабіни відокремлюються одна від одної перегородками висотою не менше 1,8 м, які не доходять до підлоги на 0,2 м. Розміри кабін у плані не менше 1,2 x 0,9 м.
Приміщення уборних обладнуються озонаторами та гачками для одягу.
В умивальних встановлюються раковини, під якими мають бути дерев’яні решітки.
Крім того, умивальні оснащуються гачками для рушників та одягу, поличками для мила і повітряними осушувачами.
Санітарні вузли повинні мати підлогу з нескользькою поверхнею. Стіни та перегородки облицьовуються вологостійкими матеріалами світлих тонів, що дозволяють легке очищення та миття гарячою водою з використанням миючих засобів.
4.4. ЕКСПЛУАТАЦІЯ СТАЦІОНАРНОГО ЦИРКА
4.4.1. Усі отвори (клюзи), що є в куполі, коли в них не пропущені канати чи інші кріплення, повинні бути щільно закриті спеціальними пробками, які виключають можливість проникнення атмосферних опадів і падіння будь-яких предметів у зал.
Зберігати на колосниках незакріплені предмети (обрізки канатів, інструменти, болти тощо) забороняється.
Інструменти під час роботи на колосниках повинні бути закріплені на поясі працюючого або на самих колосниках.
Будівельні, монтажні та інші роботи на колосниках або куполі можуть виконуватися лише над вільним манежем.
Як виняток, їх можна дозволити в період репетиції за умови огородження небезпечної площі на манежі та застилки ділянки роботи брезентом.
Кількість осіб, що допускаються на колосники та купол, обмежується. Усі вони повинні пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки у інспектора манежу.
4.4.2. Одному працівникові перебувати на колосниках або куполі забороняється.
Для нагляду за станом колосників та розміщеного на них обладнання наказом директора цирку призначається відповідальна особа, яка веде спеціальний журнал.
Огляд колосників і куполу проводиться не рідше одного разу на місяць перед початком роботи нової програми і по її закінченні.
В огляді, крім відповідальної особи за стан колосників, беруть участь інженер з техніки безпеки, інженер з експлуатації цирку, інспектор манежу, старший електромонтер, начальник ПСО. Результати огляду записуються в журнал відвідування колосників.
4.4.3. Верхня частина манежного настилу цирку змінюється не рідше двох разів на місяць, а при наявності в програмі номерів з тваринами — в міру забруднення. Часткову заміну верхнього шару проводять не рідше одного разу на тиждень з дезінфекцією мильним щелоком.
До і після вистави манеж зволожується.
4.4.4. Перед виставою на манежний бар’єр укладається спеціальна доріжка шириною не менше 90 см. Доріжка заправляється з урахуванням рівномірного звісу по обидва боки бар’єра, що виключає її зсування. Прорізати отвори в килимі (наприклад, для кріплення циркових апаратів) забороняється.
При роботі конних номерів підлога від конюшні до манежу покривається джутовими або конопляними доріжками зі спеціальними кріпленнями.
4.4.5. Перши, сходи та інші довгомірні циркові апарати не повинні загромаджувати артистичний прохід і передманежний простір. Їх слід зберігати на спеціальних настінних кронштейнах.
4.4.6. Грузові візки для транспортування манежних килимів, доріжок та артистичного реквізиту повинні відповідати вимогам ГОСТ 13188-67. Бажані візки типу 2, марки ТГ-250, з колесами на ролико- або кулькових підшипниках, з обрезиненими ободами або з надувними шинами малого діаметра, типу літакового.
4.4.7. До управління лебідками та іншими підйомними механізмами допускаються тільки спеціально навчені особи, після перевірки їх знань та практичних навичок.
Управління механізмами, що мають електричний привід, можна доручати особам, які мають кваліфікацію електротехнічного персоналу не нижче групи II.