3.1. Схеми монтажу електрообладнання та мереж
3.2. Зовнішні та внутрішні електропроводки
3.3. Захисне заземлення та пристрої
3.4. Контроль ізоляції електрообладнання та опору заземлення
3.5. Блискавкозахист
3.6. Освітлення
3.7. Аварійне освітлення
3.1. СХЕМИ МОНТАЖУ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ ТА МЕРЕЖ
3.1.1. Влаштування електропостачання та освітлення повинно відповідати вимогам СНиП, ПУЕ, ПТЕ та ПТБ.
3.1.2. Електропостачання забезпечує живлення:
- електросилового обладнання, зокрема технологічного (механізмів трансформації манежу, висувної драбини артистичного виходу, приводів циркових апаратів, кінообладнання);
- вантажопідіймального обладнання (колосникових тельферів, лебідок, підйомників ультрафіолетових світильників, закулісних ліфтів);
- сантехнічного обладнання (насосів водопостачання, кондиціонерів, вентиляційних систем);
- допоміжного обладнання (обладнання підсобних і ремонтних майстерень, гаража, зарядних пристроїв);
- пожежного обладнання (насосних станцій);
- внутрішнього освітлення приміщень та зовнішнього освітлення території підприємства;
- слабкострумових пристроїв.
3.1.3. Цирки, як споживачі I категорії, повинні мати живлення від двох незалежних фідерів.
Для забезпечення безперебійного живлення у разі відключення одного з трансформаторів на низькій стороні має бути передбачене автоматичне включення резерву (АВР).
3.1.4. Електроживлення пересувних цирків здійснюється від місцевих стаціонарних мереж з введенням на головний розподільний щит (ГРЩ), розташований у вагоні-щитовій та змонтований з декількох панелей пристінного типу.
3.1.5. На ГРЩ подається напруга 380/220 В, а в окремих випадках — 220/127 В.
3.1.6. ГРЩ стаціонарних цирків монтується у щитовій, де також розміщуються:
- автомати захисту фідерів;
- щит перемикання робочого освітлення на аварійне.
У дроссельній (тиристорній) розміщуються:
- темнителі;
- панель контакторів регульованих і нерегульованих ліній;
- тиристори (дроселі насичення);
- щит вибіркової комутації.
Живлення пожежних насосів здійснюється безпосередньо від двох фідерів, які постійно знаходяться під напругою.
3.1.7. У регуляторній, розташованій над головним проходом (звідки добре видно манеж та форганг), зосереджене управління освітленням глядацького залу. Управління має дублюватися з пульта інспектора манежу.
У цьому приміщенні також розміщуються:
- регулятор напруги;
- автотрансформатори;
- панель антрактного та репетиційного освітлення глядацького залу;
- прожектори ультрафіолетового світла.
Приміщення щитового та регуляторного обладнання повинні бути:
- вогнестійкими;
- сухими;
- добре вентильованими;
- мати висоту не менше 2,5 м.
В одному з цих приміщень необхідно передбачити службовий телефон.
Ширина проходів у регуляторній повинна бути не менше:
- 0,6 м — уздовж обслуговуваних сторін регулятора;
- 0,7 м — між нетоковедучими частинами апаратів та стіною (перегородкою);
- 0,8 м — між токоведучими частинами регуляторів та стіною (перегородкою).
3.1.8. Від ГРЩ стаціонарного цирку живляться окремі магістральні фідери:
- постановочного освітлення;
- антрактного освітлення глядацького залу, фойє та вестибюлю;
- репетиційного та чергового освітлення глядацького залу і оркестрової ями;
- живлення автотрансформаторів;
- щитів інспектора манежу, закулісного та підманежного освітлення;
- ультрафіолетового освітлення;
- освітлення адміністративно-господарських приміщень;
- освітлення кіноапаратної;
- аварійного та безперервного освітлення;
- радіовузла та слабкострумових пристроїв;
- ілюмінаційного освітлення фасаду;
- рекламних установок;
- котельні та вентиляційних установок;
- пожежних насосів;
- інших споживачів силової енергії.
3.1.9.Щит інспектора манежу, розташований на одній із стін артистичного проходу та прихований від глядачів за форгангом, повинен забезпечувати підключення:
- електроприводів циркових апаратів та інших переносних приймачів струму (освітлювальних приладів тощо) до ліній змінного струму напругою 380 або 220 В і постійного струму напругою 12 або 36 В;
- управління технологічними пристроями (трансформацією манежу, висувними драбинами, колосниковими підйомними механізмами, вентиляцією глядацького залу тощо);
- ультрафіолетовим освітленням.
Поруч із щитом має бути пульт двостороннього зв’язку з регуляторною та іншими приміщеннями.
3.1.10. Щитки у манежному бар’єрі та проходах стаціонарних цирків повинні забезпечувати можливість підключення:
- приводів циркових апаратів;
- переносних електроприймачів до ліній змінного та постійного струму.
3.1.11. У вагоні-щитовій пересувного цирку, окрім ГРЩ, розміщують:
- акумуляторні батареї;
- зарядний пристрій або випрямляч (наприклад, ВС-24);
- панель магнітних пускачів або пакетних перемикачів антрактного та постановочного освітлення;
- понижувальні трансформатори, якщо освітлення вагончиків здійснюється напругою 36 В;
- вимірювальні прилади (вольтметр із перемикачем на 3 фази, тестер, мегометр, ареометр тощо);
- інструменти, запасні установчі та захисні апарати і засоби;
- стелажі для зберігання електротехнічних матеріалів та інвентарю;
- стіл для електромонтажних робіт;
- ящик із піском для пожежної безпеки.
3.1.12. Від ГРЩ живляться:
- щит освітлювача;
- щит інспектора манежу (освітлення приміщень, закулісної частини та двору, силові споживачі, дзвінки);
- щит освітлення адміністративних і допоміжних приміщень;
- ілюмінаційне освітлення;
- щит власних потреб (внутрішнє освітлення щитової та радіовузла, зарядка акумуляторів тощо).
3.1.13. На щиті освітлювача пересувного цирку зосереджено:
- пульт керування (ПК) антрактним та постановочним освітленням (наприклад, кнопкові станції типу КМЗ-2, регулятори освітлення тощо);
- чергове освітлення вестибюля.
Цей щит встановлюється в освітлювальній ложі і після завершення роботи цирку в даному місті разом із живильним кабелем завантажується у вагон-щитову.
Простір між встановленими у ложі освітлювальними приладами та перегородкою не повинен обмежувати рух електроперсоналу.
3.1.14. Внутрішня електропроводка виконується за радіально-магістральною схемою з обладнанням кожної магістралі та групи окремою захисною і комутаційною апаратурою.
3.1.15. Електророзподільний щит зооцирку монтується у спеціальному вагоні (щитова-радіовузол), а окремого атракціону «Мотогонки» – в адміністративному приміщенні із закритим рубильником вводу.
3.1.16. ГРЩ, розподільні шафи (ШР), щити живлення (ЩЖ) та інші пристрої повинні мати написи, що вказують, до якого приймача струму вони належать.
3.1.17. Електроапаратура у циркових підприємствах має бути:
- надійною у роботі;
- просто монтованою;
- безпечна в обслуговуванні.
Розподільна, комутаційна та установча апаратура, а також арматура освітлювальних приладів, що використовується поза приміщеннями, повинні бути вологозахищеними (герметичними).
Показувальні (вимірювальні) прилади та індикатори, встановлювані на ЩР і ЩЖ, монтують на висоті 160-165 см від рівня підлоги, а органи керування – на висоті 100-160 см.
3.1.18. Кожен розподільний пристрій комплектується засобами захисту згідно з нормами додатка 3.1.
3.2. ЗОВНІШНІ ТА ВНУТРІШНІ ПРОВОДКИ
3.2.1. Вводи від міських трансформаторних підстанцій до розподільних пристроїв (РУ) стаціонарних цирків виконуються чотирижильним кабелем марки СБ.
Вводи від стаціонарних міських мереж до ГРЩ пересувних підприємств при повітряному підведенні електроенергії виконуються кабелем марки КРПТ-500.
Для зовнішніх прокладок застосовуються кабелі марок НРБ і КРПТ.
3.2.2. Електропроводки в глядацькій залі та проходах, у приміщеннях інспектора манежу, кіноапаратної, щитової (дросельної), регуляторної, акумуляторної, а також проводки всіх силових ланцюгів (у тому числі для живлення переносних електрифікованих інструментів та приводів циркових апаратів) виконуються кабелями та проводами з мідними жилами.
Відкриті внутрішні проводки магістральних та групових мереж можуть виконуватися кабелями марок ВРГ та НРГ, проводом марки ПР або шнуром марки ШРГ.
У місцях, де можливе пошкодження мережі, застосовується провід марки ПРТО, прокладений у металеві труби.
3.2.3. Переносні та підвісні проводки для живлення пультів керування (ПК), освітлювальних приладів, циркових апаратів, їх приводів та інших рухомих струмоприймачів, а також проводки, що часто піддаються демонтажу до штепсельного роз’єму, повинні виконуватися відкрито із прокладанням гнучких кабелів або шнурів із гумовою ізоляцією, з двома основними жилами та однією жилою для заземлення (наприклад, КРПТ, КРПГ, ШРПС).
Підводка і місця з’єднання з приймачами струму не повинні зазнавати додаткових механічних навантажень.
Якщо цього уникнути неможливо, слід застосовувати кабель марки КРПТ.
Для живлення переносних електрозварювальних установок використовуються кабелі марок КШПЕ, КРПС.
3.2.4. Ізоляція проводів, що застосовуються для газосвітлової реклами, підбирається за напругою, що живить лампи, але не нижче 500 В.
3.2.5. Кабелі під координатами пересувних цирків прокладаються в траншеях.
Електропроводка вагончиків пересувних підприємств виконується кабелем марки ВРГ 2 x 6 + 1 x 2,5, а освітлення фасаду — КРПТ 3 x 6 + 1 x 2,5.
Проводка від розподільчого щита атракціону «Мотогонки» до люстри барабана виконується кабелем у гумовому шлангу, як зазначено у п. 3.2.3, або кабелем марки ШРПЛ, прокладеним під щитами підлоги.
Струмоприймачі малої потужності (магнітофони, телевізори, холодильники тощо) можуть підключатися шнурами з гумовою ізоляцією (ШПРО, ШВРШ, ШПВ, ШВРО, ШР).
3.2.6. Проводки для освітлення або опалення вагончиків, зоокліток, вводи в будівлі, проводки у місцях можливого пошкодження, а також переходи від стаціонарних проводок до рухомих (наприклад, у місцях підключення переносних електроприймачів на колосниках, освітлювальній галереї, у приміщеннях кіноапаратної, ложах, на сценічному майданчику, у проходах, манежному бар’єрі тощо) повинні виконуватися по зовнішній стороні приміщень у сталевих трубах.
З’єднання проводів здійснюється через набірні затискачі у перехідних або клемних коробках з незнімними замками (наприклад, КН-60) або штепсельними з’єднаннями типу ШТС.
3.2.7. Силові лінії обладнуються триполюсними штепсельними з’єднаннями (наприклад, А-700).
Штепсельні з’єднання, розраховані на живлення електроприладів струмом 6А і більше, встановлені у глядацькій залі та проходах, повинні мати замки, що автоматично закриваються при вставленій вилці.
Конструкція з’єднань має виключати можливість дотику до струмопровідних частин у будь-якому положенні.
Забороняється встановлювати однакові штепсельні з’єднання на різні напруги.
Наприклад, вилки на 12 і 36 В повинні бути сконструйовані так, щоб їх неможливо було підключити до розеток напругою 110 В і більше.
Використання перехідних вилок штепсельних з’єднань більше ніж на два напрямки заборонено.
З’єднання між заземлюючими контактами вилки та розетки має відбуватися раніше, ніж увійдуть у контакт струмопровідні елементи.
3.3. ЗАХИСНІ ЗАЗЕМЛЕННЯ ТА ПРИСТРОЇ
3.3.1. Мережі та електрообладнання (зокрема ЩР, ЩП, світильники тощо) з апаратурою керування не повинні мати струмопровідних частин, доступних для випадкового дотику. Вони мають розташовуватися у місцях, що забезпечують зручне й безпечне обслуговування, захищених від атмосферних опадів і доступних лише для електротехнічного персоналу. Якщо така можливість виключена, струмопровідні частини слід закривати суцільними огорожами (кожухами, шафами) з надійно замикальними дверцятами, які не дозволяють відкрити огорожу в увімкненому стані апарата (положення рукоятки). Струмопровідні частини або надійно ізолюються, або розташовуються так, щоб виключити можливість контакту проводки з металоконструкціями (фермами, щоглами, сталевими канатами, цирковими апаратами тощо) і вологими поверхнями.
3.3.2. Встановлення електротехнічної апаратури у відкритому (незахищеному) виконанні в місцях, доступних для сторонніх осіб (наприклад, у глядацькій залі, манежному бар’єрі, на сценічному майданчику, у проходах, освітлювальних ложах тощо), забороняється. Виняток – встановлення електродвигунів для пожежних насосів і механізмів руху манежу.
3.3.3. При напрузі вище 36 В змінного та 110 В постійного струму для забезпечення безпеки людей у приміщеннях із підвищеною небезпекою (наприклад, у конструкціях пересувних підприємств) і в особливо небезпечних приміщеннях (наприклад, у басейнах «Цирку на воді» тощо) всі металеві частини електрообладнання, які можуть опинитися під напругою, підлягають захисному заземленню.
До таких металевих частин належать корпуси:
- освітлювальних і пускових приладів, затемнювачів, автотрансформаторів, регуляторів, електродвигунів, переносних приладів і інструментів;
- рампи підсвітки води або льоду;
- каркаси софітів, розподільних щитів, щитків, пультів керування, силових шаф;
- корпуси циркових апаратів із електроприводом або підсвіткою (наприклад, «вертушки», п’єдестали тощо).
Металеві щогли пересувних цирків також включають у контур заземлення. Захищувані об’єкти підключаються до заземлювальної магістралі паралельно.
3.3.4. Якщо нульова точка міського трансформатора заземлена («глухе заземлення нейтралі»), то проводка пересувного цирку виконується чотирипровідною, якщо ні – трипровідною. У стаціонарних цирках для заземлення влаштовують два замкнуті контури зі сталевих труб, прокладених по кільцевому балкону й колосникам. Контури з’єднують між собою паралельно та підключають до нульової жили живильних кабелів.
Контур заземлення трансформаторної підстанції (ТП) і будівлі стаціонарного цирку може бути спільним.
Каркаси кінематографічного обладнання та звуковідтворюючих апаратів підключають до окремого контуру заземлення.
Щоб уникнути ураження струмом у разі обриву нульового проводу, виконується додаткове заземлення з використанням природних заземлювачів (наприклад, водопровідних магістралей).
У двопровідних відгалуженнях до освітлювальних приладів переріз нульового проводу повинен дорівнювати перерізу фазного проводу.
3.3.5. Не допускається заземлювати електрообладнання без одночасного з’єднання з нейтраллю (тобто без занулення), якщо це обладнання живиться від джерела з глухозаземленою нейтраллю.
Одночасне занулення і заземлення різних корпусів (каркасів) в одній і тій самій мережі забороняється.
Для забезпечення автоматичного відключення пошкодженої ділянки мережі з глухозаземленою нейтраллю фазні та заземлювальні провідники вибираються так, щоб при замиканні між однією з фаз мережі і заземлювальним провідником, незалежно від місця його виникнення, створювався струм короткого замикання, що втричі перевищує номінальний струм найближчої плавкої вставки або в 1,25 раза – струм відключення максимального розчіплювача відповідного автоматичного вимикача.
3.3.6. При облаштуванні проводки між вагончиками в кожному з них встановлюються запобіжні щитки.
3.3.7. Для пересувних електроустановок стандартом ГОСТ 13822-68 визначена система захисту з ізольованою нейтраллю за умови забезпечення відповідного рівня опору ізоляції щодо землі та встановлення швидкодіючого захисного вимикаючого пристрою (ЗВП).
ЗВП налаштовується так, щоб при проходженні через котушку максимального реле струму 0,01 А відбувалося втягування сердечника та розмикання нормально замкнутого контакту з подальшим відключенням самого об’єкта від мережі контактором.
Як ЗВП, для додаткового резервного захисту з відключенням, можуть використовуватися:
- реле безпеки персоналу (РБП);
- малогабаритні швидкодіючі вимикачі (типу МОБ-2, МОБ-3);
- будь-який тип автоматичного вимикача з незалежним дистанційним розчіплювачем (наприклад, АП-50 ЗМТ, А-3161, АК-63);
- магнітний пускач або контактор.
Для захисного відключення може застосовуватися також щит автоматичного захисту типу 995А.
3.3.8. Контакти приладів та апаратів, які встановлюються для забезпечення безпеки, повинні працювати тільки на розмикання електричного кола.
3.3.9. За відсутності ЗВП та постійного контролю за станом ізоляції слід застосовувати захисне заземлення з металевим з’єднанням корпусів електрообладнання.
3.3.10. Як вертикальні заземлювачі для пересувних підприємств бажано використовувати такі інвентарні заземлювачі, обладнані гвинтовими затискачами для кріплення заземлювального проводу:
- бурові заземлювачі (довжиною 1,0 м, діаметром 75 мм);
- стрижневі заземлювачі (довжиною 0,8–2,0 м, діаметром 18–25 мм);
- трубчасті заземлювачі (довжиною 1,0 м, діаметром 27 мм).
Можна також використовувати заземлювачі з кутової сталі з товщиною стінки не менше 4 мм або сталевих труб із товщиною стінки не менше 3,5 мм.
Заземлювачі не повинні бути змащені або пофарбовані.
Забивати заземлювачі слід на відстані не менше 2 м один від одного та з’єднувати їх між собою за допомогою зварювання сталевою смугою перерізом не менше 25 мм².
Мідні неізольовані заземлювальні провідники при відкритому прокладанні повинні мати переріз не менше 4 мм², а поліровані – не менше 1,5 мм².
Використання неізольованих алюмінієвих провідників як заземлювачів забороняється.
Розташування заземлювачів у місцях, де можуть проникати нафтопродукти (наприклад, мастильні масла), не допускається.
Заземлювальні проводи приєднують до електрообладнання болтовим з’єднанням, а до заземлювачів – лише зварюванням внахлест.
Усі відкрито прокладені заземлювальні провідники та конструкції заземлення фарбуються у фіолетовий колір.
Розміри заземлювальних провідників обираються залежно від їхньої провідності, яка має складати не менше половини провідності фазного проводу найбільш потужної лінії або окремого приймача струму.
3.4. КОНТРОЛЬ ІЗОЛЯЦІЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК ТА ОПОРУ ЗАЗЕМЛЕННЯ
3.4.1. Опір ізоляції електроустановок і мереж доцільно періодично вимірювати переносними мегомметрами типу М1101 на напругу 1000 В із межами вимірювання до 500 МОм.
Для постійного контролю ізоляції установок відносно землі бажано застосовувати прилад типу ПКІ-1, лампа УС якого автоматично сигналізує про неприпустиме зниження опору ізоляції, доки несправність не буде усунена.
Дозволяється використовувати прилад М-143 м, який дозволяє контролювати опір ізоляції візуально за шкалою.
3.4.2. Під час вимірювання опору ізоляції мережі електроустановку вимикають і відключають від мережі всі приймачі струму (лампи, апарати тощо), залишаючи плавкі вставки запобіжників на місці, вимикачі у ввімкненому положенні, а арматуру приєднань – як зазвичай.
При цьому вживаються заходи, що виключають потрапляння напруги в сторонні кола, а на пусковому пристрої вивішується плакат «Не вмикати – працюють люди!»
Під час вимірювання опору ізоляції кабелю на іншому його кінці має знаходитися черговий.
Після завершення роботи перевірену ділянку мережі розряджають короткочасним заземленням.
Електрик працює в діелектричних рукавичках і калошах.
Опір ізоляції проводки кожної ділянки мережі, між двома запобіжниками (або за останнім запобіжником), повинен бути не менше 0,5 МОм.
За результатами вимірювання опору ізоляції обладнання та мереж складається протокол.
3.4.3.
Опір заземлювальних пристроїв розтікання струму повинен вимірюватися приладами типу МС-07, МС-08, М-1103 після монтажу на кожному новому місці встановлення (у пересувних підприємствах) та щорічно під час найбільшого висихання або промерзання ґрунту (у стаціонарних підприємствах).
3.4.4. Як допоміжний електрод і зонд при визначенні опору заземлювальних пристроїв слід використовувати штирі довжиною 0,8–1,0 м, діаметром 15–20 мм із накладками та болтами, що забезпечують надійний контакт між проводами та електродом.
Усі з’єднання виконуються проводом із підвищеною ізоляцією, що прокладається по ґрунту. Відстані між випробуваним заземленням, допоміжним електродом і зондом вибираються залежно від конструкції заземлювача.
Опір заземлювальних пристроїв не повинен перевищувати 4 Ом, а сумарне значення повторних заземлювачів – 10 Ом.
3.4.5. Перед відкриттям циркового підприємства необхідно складати акт приймання в експлуатацію електрообладнання та мереж за участю інспектора енергозбуту.
Під час перевірки визначають:
- справність контактів,
- стан щитків, вимикачів, штепсельних з’єднань,
- освітлювальних приладів (з випробуванням міцності підвісу),
- відповідність номінального струму розчеплювачів вимикачів і плавких вставок запобіжників фактичному навантаженню та перерізу проводів,
- рівномірність розподілу навантажень між фазами,
- рівні напруги тощо.
Вимірюється електричний опір ізоляції обладнання та мереж між фазами і щодо землі, а також опір розтікання струму заземлювальних пристроїв.
Ці роботи виконує електротехнічний персонал із кваліфікацією не нижче III групи лише за розпорядженням відповідальної особи за електрогосподарство підприємства.
3.4.6. Підключення електроживлення від місцевої міської мережі, а також вимірювання опору ізоляції мереж та обладнання, опору розтікання струму заземлювальних пристроїв у пересувних підприємствах здійснюється електротехнічним персоналом енергозбуту на кожному новому місці встановлення.
3.4.7. Результати перевірки заносяться в оперативний журнал із додаванням протоколів вимірювання опорів, складених за формами додатків 3.2, 3.3.
3.4.8. Регулярність періодичних оглядів та випробувань електрообладнання та мереж наведена у додатку 3.4.
- Пам’ятка з техніки безпеки для електротехнічного персоналу циркового підприємства – у додатку 3.5.
- Пам’ятка для освітлювача – у додатку 3.6.
- Перелік електротехнічної документації циркового підприємства – у додатку 3.7.
- Пам’ятка з техніки безпеки для осіб, які користуються ручним переносним електрифікованим інструментом – у додатку 3.8.
- Інструкція для оперативного електротехнічного персоналу – у додатку 3.9.
3.5.1. За рівнем небезпеки ураження блискавкою циркові підприємства належать до об’єктів III категорії і повинні бути оснащені блискавкозахистом відповідно до розрахунків та вимог СН 305-69.
3.5.2. Для захисту від прямих ударів блискавки всі металеві комунікації на вводі в будівлю повинні приєднуватися до контуру заземлення.
Зовнішні антени повинні мати захисні пристрої від грозових розрядів.
Під час перерв у роботі приймальних пристроїв та під час грози зовнішні антени необхідно заземлювати.
3.5.3. Для захисту від занесення високих потенціалів на вводі повітряних ліній у будівлю (конструкцію) слід встановлювати спеціальні розрядники, а штирі ізоляторів – заземлювати.
Загальний імпульсний опір заземлення не повинен перевищувати 10 Ом.
3.5.4. У будівлях стаціонарних підприємств блискавко приймачі виконуються у вигляді сітки з комірками 5 × 5 м із арматурної сталі діаметром 8 мм, що прокладається по плитах перекриття під шаром утеплення.
На будівлях із металевим дахом або сталевими фермами купола, а також на будівлях із залізобетонними куполами блискавко приймачі можна не встановлювати.
У таких випадках металева покрівля, ферми або арматура перекриття заземлюються через струмоприймачі (перерізом не менше 6 мм²), прокладені по зовнішній поверхні стін, через кожні 25–30 м за допомогою струмовідводів (стояків із смугової сталі 25 × 4 мм).
Як заземлювачі можуть використовуватися електроди з кутової сталі 50 × 50 × 5 мм, довжиною не менше 2,5 м, з’єднані сталевою смугою перерізом не менше 40 × 4 мм.
3.5.5. Стальні канати, що з’єднують опорні щогли пересувних цирків, можуть розглядатися як громовідводи, а самі щогли, встановлені на землі, — як молнієвідводи.
3.6.1. У медпункті, адміністративних, побутових та інших допоміжних приміщеннях з постійними робочими місцями слід передбачити природне освітлення. Заміна його штучним дозволяється лише в приміщеннях короткочасного перебування людей.
Норми природного освітлення регламентуються СНіП II-А8-72.
У додатку 3.10 наведені норми освітленості приміщень, території та робочої зони.
3.6.2. Освітлення циркових підприємств може включати:
- постановочне, антрактне, репетиційне, робоче, чергове та аварійне освітлення манежу та глядацької зали;
- загальне, чергове та аварійне освітлення інших приміщень глядацького комплексу, закулісних і допоміжних приміщень;
- рекламно-ілюмінаційне освітлення;
- загальне та охоронне освітлення території.
3.6.3. Система постановочного освітлення повинна дозволяти режисерам виконувати різноманітні завдання об’ємного рішення вистави (супровід світловими променями повітряних польотів під куполом, висвітлення груп і окремих виконавців на манежі, у проходах, глядацькій залі тощо).
3.6.4. Постановочне освітлення цирків повинно включати:
- верхнє освітлення манежу та сценічної площадки за допомогою прожекторів, горизонтальних ліхтарів, снопосвітів та приладів ультрафіолетового випромінювання, розміщених навколо колосникової решітки, люстр або софітів, жорстко змонтованих на щоглах;
- бічне освітлення манежу, купола і сценічної площадки прожекторами, встановленими на освітлювальній галереї, балконах або в освітлювальних ложах;
- слідкуюче освітлення з використанням «світлових пушок», встановлених в освітлювальних ложах, у регуляторній, в кінопроекційній та інших місцях, де є майданчик не менше 2,0 x 2,0 м та можливість встановлення витяжної вентиляції.
3.6.5. Частину освітлювальних приладів верхнього та бічного постановочного або антрактного освітлення слід підключати до темників або регуляторів.
3.6.6. Управління антрактним та репетиційним освітленням має бути змонтоване окремо від постановочного, з можливістю передачі управління на щит інспектора манежу.
3.6.7. Для антрактного, репетиційного та чергового освітлення можуть використовуватися світильники постановочного освітлення, а саме:
- нерегульовані групи світильників верхнього освітлення (без світлофільтрів).
Для цієї мети можуть використовуватися також захищені світильники загального освітлення (наприклад, марок Л, Л2, Л3, Ш, «Універсаль» із затінювачем).
3.6.8. Робочі місця для музикантів в оркестровій ложі обладнуються місцевим регульованим освітленням з затемнювальними екранами.
3.6.9. Експлуатація приладів з дуговими лампами — у пересувних цирках або без ефективної вентиляції, у стаціонарних цирках забороняється.
3.6.10. Для динамічного освітлення дозволяється застосовувати кольорові негорючі світлофільтри та пристрої для їх ручної або дистанційної заміни (типу МКС-5 або КУСС-4М).
3.6.11. Освітлювальні прилади в глядацькій залі повинні бути оснащені захисними скляними екранами та захисними сітками.
3.6.12. У разі використання люмінесцентних ламп та ламп типу ДРЛ слід вжити всі заходи для ослаблення пульсацій світлового потоку.
Джерела ультрафіолетового випромінювання (наприклад, ртутно-кварцові лампи типу ПРК-7М) повинні бути захищені чорним (ультрафіолетовим) склом (світлофільтрами Вуда).
Тривале опромінення глядачів, артистів та обслуговуючого персоналу джерелами ультрафіолетового випромінювання забороняється.
3.6.13. Устрій рекламного та ілюмінаційного освітлення погоджувати з органами Держенергонагляду на кожному новому місці установки цирку.
Освітлювальні прилади зовні приміщення або під шатром повинні кріпитися так, щоб вони не хитались при вітрі. Також надійно кріпляться рекламні та ілюмінаційні установки або гірлянди. У дощову погоду вони вимикаються.
3.6.14. Колосники, коли на них знаходяться люди, повинні освітлюватися електричним світлом.
Сходи та виходи для глядачів у темний час доби повинні бути добре освітлені.
Основні та допоміжні приміщення, закулісні санітарні приміщення, душові установки та місця розташування водорозбірних кранів, а також підходи до них повинні мати електричне освітлення.
Внутрішня поверхня барабана мотогонок повинна освітлюватися рівномірно. Світильники повинні бути розташовані так, щоб фігури мотогонщиків не затінювали робочу поверхню щитів та не створювали блискучих відблисків.
3.6.15. До чотирипровідної групи дозволяється підключати не більше 60 освітлювальних точок, включаючи штепсельні розетки, а до двопровідної — не більше 20.
3.6.16. Освітлювальні прилади слід розташовувати так, щоб:
- забезпечувався потрібний ефект освітлення;
- вони були доступні для обслуговування, ремонту, чищення та огляду;
- не заважали підвішенню (монтажу) циркових апаратів і роботі повітряних номерів;
- можна було направляти світловий потік, уникаючи блиску.
3.6.17. Кут блиску (кут між світловим променем і горизонтом) для приладів верхнього освітлення повинен бути не менше 27°, а для приладів бічного освітлення — 50-60°.
Щоб не осліплювати артистів, освітлення повинно бути перехресним.
3.6.18. Світильники місцевого освітлення слід розташовувати так, щоб пряме світло не потрапляло в очі працюючого. Коли світильник знаходиться вище рівня очей, захисні козирки відбивача повинні забезпечувати кут блиску не менше 30°, а якщо нижче рівня очей — не менше 10°.
3.6.19. Висота підвісу світильників загального внутрішнього освітлення встановлюється в залежності від їх конструкції та характеристик, але не нижче 2,5 м від підлоги.
3.6.20. У місцях утримання тварин встановлюють стельові плафони (наприклад, вагонного типу) з вимикачами біля входу в приміщення.
Для освітлення цих приміщень з одночасним опроміненням тварин та птахів ультрафіолетовими променями бажано встановлювати світильники-опромінювачі типу ОЕСПО 2 – 2×40/П5Х – 0,1, розраховані на роботу з однією люмінесцентною лампою типу ЛБР40 та однією зрительною лампою типу ЛЭР40.
Світильники, розташовані в зоні перебування тварин, повинні бути недоступні для них.
У приміщеннях для великих тварин (слонів і т.д.) бажано застосовувати «карнизне» освітлення герметичними плафонами типу ПГТ, встановлюваними в нішах з захисною решіткою, або люмінесцентними лампами ЛБС.
3.6.21. Конструкції кріплень освітлювальних приладів повинні бути розраховані на п’ятикратну вагу світильника в зборі.
При випробуванні підвісу на міцність п’ятикратна вага світильника витримується протягом однієї години. Для перевірки багатолампових люстр до випробувального вантажу додається 80 кгс.
3.6.22. Проводи вводити в освітлювальну арматуру так, щоб їх ізоляція в місці введення не піддавалася механічним впливам, а контакти патронів не зазнавали напруги від ваги арматури.
У мережах з глухим заземленням нейтральний провід приєднується до гвинтової гільзи патрона, а фазний — через вимикач до втопленого контакту.
У мережах з ізольованою нейтраллю один фазний провід приєднують через вимикач до гвинтової гільзи патрона, а інший — до втопленого контакту.
Живильний провід приєднують через вимикач до втопленого контакту пробкового запобіжника.
Помилкове підключення патрона або запобіжника може бути причиною електротравми.
3.7.1.
Устрій аварійного освітлення у всіх циркових підприємствах (в тому числі і окремих «Мотогонках») обов’язковий.
3.7.2. Аварійне освітлення повинно складатися з:
- сигнального освітлення (у стаціонарних підприємствах) для вказівки шляхів евакуації глядачів з будівлі (фонарі з написом «Вихід» над усіма виходами, що ведуть з глядацької зали, крім артистичного), яке повинно бути увімкнене протягом всього виступу;
- евакуаційного освітлення шляхів основних проходів з глядацької зали, фойє, буфетів, гардеробних та сходових кліток;
- сценічного освітлення для тимчасового продовження діяльності персоналу підприємства (закінчення роботи номера, евакуація і розміщення тварин, завершення роботи касирів тощо) у приміщеннях глядацької зали, манежу, трюмів, проходів, приміщень для утримання тварин і шляхів їх евакуації, медпункту, кас, постійних постів охорони, пожежного поста, насосної, котельні, щитова, регуляторна, звукоапаратна, телефонний вузол та гардероби для глядачів.
3.7.3. Освітленість евакуаційних шляхів всередині приміщення на підлозі проходів та сходів повинна становити не менше 0,5 лк, а на відкритих територіях (до виходу на вулицю або площу) — 0,2 лк.
Постановочне освітлення манежу повинно забезпечувати освітленість на рівні підлоги (килимка) не менше 10 лк — в стаціонарних і 7,5 лк — в пересувних підприємствах.
3.7.4. Аварійне освітлення повинно отримувати живлення від незалежного джерела струму. Допускається живлення аварійного освітлення також від фідера робочого освітлення, за умови встановлення автоматичного перемикання (наприклад, за допомогою реле аварійного включення або блоку автоматичного аварійного перемикання типу ПН 9018-41А1).
3.7.5. В якості незалежного джерела струму (навіть якщо підприємство має два окремих вводу) слід використовувати батарею лужних акумуляторів з напругою не більше 36 В, ємність якої повинна забезпечувати продовження роботи в аварійному режимі протягом 60 хвилин у стаціонарних і 30 хвилин — в пересувних підприємствах.
У стаціонарному цирку батарея акумуляторів розміщується в окремому вогнестійкому приміщенні (акумуляторній) або у вентильованих шафах. Стіні та стелі цих приміщень фарбуються лужностійкою фарбою.
Двері відкриваються назовні і мають врізний замок, який відкривається без ключа зсередини.
Вимикачі, штепсельні розетки та запобіжники встановлюються поза приміщенням акумуляторної.
На дверях, крім напису «Акумуляторна», вивішуються попереджувальні плакати «Вогненебезпечно!» та «З вогнем не входити!»
Забороняється розряджати акумуляторну батарею нижче її номінальної ємності.
3.7.6. Іноді в «Мотогонках» дозволяється замість акумуляторів використовувати сухі елементи. В якості аварійного освітлення зооцирку допускається освітлення фарами автомобілів.
Дозволяється увімкнення аварійного освітлення одночасно з іншими видами освітлення (наприклад, лампа аварійного освітлення на щогловій люстрі «Мотогонок» в темний час доби повинна включатися одночасно з люстрою).
3.7.7. Для аварійного освітлення використовувати світильники, які відрізняються від світильників робочого та постановочного освітлення типом, розміром або спеціальною маркуванням.
Використання люмінесцентних ламп та ламп типу ДРЛ для аварійного освітлення не допускається.
3.7.8. Мережі робочого та аварійного освітлення виконувати окремо. До ліній аварійного освітлення не дозволяється підключати інші споживачі електроенергії, місцеві вимикачі або штепсельні розетки.
3.7.9. У номерах «Цирку на сцені», при виконанні яких може виникнути небезпечна ситуація через припинення освітлення, повинні бути переносні батарейні пристрої для аварійного освітлення сцени, які повинні бути увімкнені протягом всього виступу.
3.7.10. Техніка безпеки при експлуатації радіо- і телеустановок та радіовузлів у циркових підприємствах вказана в додатку 3.11.