5. ВЛАШТУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПЕРЕСУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

5.1. Конструкції пересувних цирків
5.2. Збірка та розбирання конструкцій пересувного цирку
5.3. Зооцирки
5.4. Окремі атракціони «Мотогонки»
5.5. Експлуатація пересувних циркових підприємств

5.1. КОНСТРУКЦІЇ ПЕРЕСУВНИХ ЦИРКІВ

5.1.1. Технічні вимоги до металевих конструкцій пересувних цирків зазначені в розділі 2.1.

Влаштування опорних щогл має відповідати спеціальним вказівкам (додаток 5.1).

Оснащення щогл (дистанційні канати, ванти, чекелі, кранці, блоки для підйому шапіто та підвіски кільця-колосників або хрестовини) повинно відповідати технічному паспорту конструкції цирку.

У коробчастих і трубчастих конструкціях, що експлуатуються на відкритому повітрі, необхідно передбачати заходи для запобігання накопиченню вологи.

5.1.2. Дерев’яні конструкції виготовляються з деревини хвойних порід I або II сорту за вологості не вище 18%. Усі елементи повинні бути прооліфлені та пофарбовані вогнезахисною фарбою. Забороняється використання нітрофарб, нітроемалей і нітролаків. Дерев’яні конструкції мають щорічно піддаватися протигнильному та вогнезахисному просоченню відповідно до СНіП I-В.28-62. Вогнезахисне просочення допускається замінювати вогнестійкою фарбою.

При оковці дерев’яних елементів (наприклад, координат) і встановленні з’єднувальних замків та поковок металеві деталі повинні врізатися.

Елементи конструкції мають бути чітко марковані, відрізнятися від схожих елементів кольором фарбування, легко та без особливих зусиль встановлюватися на свої місця. Щити підлоги повинні підходити до будь-якого місця у відповідному маркувальному кільці.

5.1.3. Внутрішній діаметр манежу має становити 13 м. У виняткових випадках допускається зменшення діаметра, але не менш ніж до 11,8 м. Влаштування настилу манежу та бар’єру зазначено в розділі 4.1. При відсутності в програмі кінних номерів, за погодженням із керівниками акробатичних номерів, конструкція настилу може бути спрощена.

Бар’єр виготовляється з дерев’яних коробів, заглиблених у ґрунт на 10-15 см, короби укріплюються штирями (ломами), забитими в ґрунт із зовнішнього боку бар’єра.

Відкидні частини бар’єра манежу влаштовуються лише з боку артистичного проходу, де укладається не менше двох щитів із дощок товщиною 40-50 мм.

5.1.4. Перший ряд місць для глядачів розташовують не ближче ніж за 1 м від зовнішнього боку бар’єра манежу.

5.1.5. Оркестрова ложа має бути огороджена перилами висотою не менше 60 см. Висота оркестрової ложі від підлоги до шапіто повинна бути не меншою за 2 м.

5.1.6. Для підвіски та закріплення циркових апаратів можуть використовуватися опорні щогли, дистанційні канати або ферми між щоглами, хрестовина, кільце-колосники та спеціальні ґрунтові якорі.

Кільце-колосники підвішують і закріплюють з урахуванням можливості аварійного спуску купола шапіто.

Висота кріплення щоглових кранців має відповідати технічному паспорту конструкцій, але бути не нижче 12 м від рівня манежу для нового шапіто і 13 м для розтягнутого.

Купол шапіто за допомогою лебідок і сталевих канатів діаметром не менше 8 мм, пропущених через блоки оголовків щогл та з’єднаних із щогловими кранцями, підіймають на висоту приблизно 2 м, не досягаючи проєктного рівня. У п’ятищоглових цирках підйом шапіто здійснюється одночасно чотирма лебідками. У цирках із брезентовими барабанами люверси нижньої шкаторини купола надягають на штифти рундстійок.

5.1.7. Місце для розминки та приміщення інспектора манежу обладнуються в закулісному шапіто, поблизу артистичного проходу. Опис влаштування місця для розминки наведено в ст. 4.3.1.

Артистичні гардеробні оснащуються полицями для гримувальних приладь, дзеркалами, вішалками та стільцями.

5.1.8. Сходи бокових виходів для глядачів повинні мати ухил не більше 1:1,5, у гостьову ложу — не більше 1:1,25, в оркестрову ложу — не більше 1:0,4.

Сходи мають бути обладнані двосторонніми поручнями висотою 0,85 м. Їх ширина повинна бути не менше 0,6 м, а відстань між сходинками — не більше 0,3 м. Виготовлення сходинок бажано здійснювати зі сталевих рифлених листів шириною не менше 120 мм.

5.1.9. Сталеві канати в місцях проходу глядачів фарбують у білий колір, позначають тканинними смужками або закривають чохлами.

5.1.10. Рундстійки центрального та закулісного шапіто встановлюються не рідше ніж через 2,2 м.

5.1.11. Крім вимог до вибору майданчика для цирку, зазначених у розділі 2.3, майданчик повинен мати міцний ґрунт, що витримує тиск не менше 2,8 кгс/см².

5.1.12. Доступ глядачів до службової частини майданчика, де розміщуються вагончики з тваринами, допоміжні приміщення, артистичні гардеробні та транспортні засоби, забороняється.

5.1.13. Шапіто має відповідати технічним умовам на брезентові вироби (ТУ 1-ХПК-77).

5.2. ЗБІРКА ТА РОЗБІРКА КОНСТРУКЦІЙ ПЕРЕСУВНОГО ЦИРКУ

5.2.1. При необхідності майданчик цирку та особливо місце розташування манежу, глядацької зали та артистичного проходу слід вирівняти та забезпечити природний відвід атмосферних вод.

5.2.2. Розбивку майданчика виконують відповідно до технічного паспорта. Визначають і позначають центри та межі розташування основних конструкцій цирку (щогл, бар’єра манежу, координат, проходів, вестибюля, конюшні), а також місця встановлення лебідок і закладання якорів. Одночасно здійснюють огородження майданчика, облаштування закулісного санвузла та умивальника.

5.2.3. Лебідки та якорі розміщують на відстані не меншій за висоту щогл, з якими вони пов’язані, рахуючи від їхньої основи до вантових кріплень або відвідних блоків. Під час закладання якорів ґрунт утрамбовують пошарово, поливаючи водою. Для більшої міцності слабкі ґрунти укріплюють камінням і гравієм. Лебідки надійно закріплюють до рам (санчат) з дощатим настилом і до основи (ґрунту) за допомогою якорів (рис. 1).

Рис. 1. Кріплення лебідок за допомогою «мертвяків»:

а – на зусилля 1,5 тс;

б – на зусилля до 10 тс.

Лебідки та якорі повинні бути стійкими та витримувати зміщення під дією подвійного нормативного навантаження.

Для кріплення лебідок, вант і розтяжок застосовують типові пальові або горизонтальні закладні якорі.

На міцних ґрунтах, брукованих та асфальтованих майданчиках допускається кріплення вант щогл за допомогою спеціального анкерного пристрою, укріпленого ломами, забитими в ґрунт на глибину до 1,5 м.

5.2.4. До підйому щогл необхідно:

• завершити навчання та інструктаж членів бригади щодо встановлення щогл (додаток 5.2) безпосередньо на місці робіт, а також розподілити обов’язки між членами бригади;
• підготувати та впорядкувати необхідний інструмент, пристосування й інвентар (додаток 5.3);
• закласти якорі, встановити та укріпити лебідки;
• перевірити стан усіх елементів щогл (особливо зварних з’єднань) і звірити їх із даними технічного паспорта конструкції; вирівняти погнуті елементи решітки; за необхідності оновити антикорозійне покриття;
• викласти підготовлені щоглові ферми горизонтально на дерев’яні підкладки відповідно до їхньої маркування;
• з’єднати складові частини щоглових ферм шляхом щільного зболчування стиків фланців із встановленням контргайок або шплінтів;
• приєднати та укомплектувати оснащення відсутніми болтами, гайками, шайбами, шплінтами тощо, при цьому різьба повинна виходити з гайок не менш ніж на дві нитки;
• привести в робочий стан талрепи, блоки, лебідки, змастити осі тощо;
• оглянути й перевірити надійність лебідок, якорних кріплень, поліспастів і строп.

5.2.5. Перед підйомом щогл шапіто-майстер зобов’язаний:

• вибрати та замовити монтажний кран, трактор або тягач (за їхньої відсутності щогли можна піднімати за допомогою лебідок із вантажопідйомністю не менше 3 тс);
• переконатися, що маршрути пересування крана, тягача або трактора й їхній рух по майданчику можливі й безпечні, а підходи до лебідки вільні;
• уточнити прогноз погоди на час виконання робіт; при сильному дощі, снігопаді, ожеледиці, густому тумані та в інших випадках, коли сигнали погано розрізняються, а також при вітрі силою понад 6 балів (понад 10 м/с) роботи з підйому щогл скасовуються;
• забезпечити освітлення майданчика, при виконанні робіт у темний час доби освітленість повинна відповідати додатку 3.10, але бути не меншою, ніж одна лампа 500 Вт на 50 м² площі;
• викликати кран, перевірити в путівці запис про його справність; вказати машиністу крана (водієві тягача або трактористу) місце встановлення машини таким чином, щоб при будь-якому положенні крана від його поворотної частини до будь-яких споруд, штабелів тощо залишався вільний простір не менше 1 м;
• встановити з машиністом крана черговість робіт із підйому щогл, порядок виконання операцій, маршрут руху; домовитися про сигнали зв’язку (голосові команди допускаються лише при роботі з краном, що має стрілу не більше 10 м);
• переконатися, що робітники знають свої обов’язки, порядок підйому, монтажу, правила безпеки та сигнали зв’язку (додаток 5.4); розставити робітників так, щоб вони не наражалися на небезпеку при обриві будь-якого каната, порушенні цілісності тягових або такелажних пристроїв, а також при падінні щогли; виставити біля кожного навантаженого якоря та монтажної лебідки спостерігачів, які слідкують за станом пристроїв під час наростання навантаження;
• переконатися, що з місця, звідки подаються сигнали про переміщення щогл, видно машиніста крана (водія або тракториста) і всіх робітників бригади.

• 2.6. На ручній півторатонній лебідці повинні працювати дві особи, а на тритонній – три.
• Стальний канат завдовжки не менше 25 м має бути надійно закріплений на барабані лебідки. Під час намотування каната на барабан лебідки важливо стежити, щоб він укладався рівними, щільними рядами.
• Змотування каната до самого кінця не допускається. На барабані залишають не менше двох витків під затискним пристроєм. На цьому місці накладається добре видима «марка». Борт барабана має підніматися над верхнім шаром каната не менше ніж на товщину одного шару. Кінець тягового каната надійно закріплюється на барабані у місці, доступному для огляду. Канат від вантажу підводиться знизу під барабан лебідки і перпендикулярно до його осі. Відхилення від цього напрямку допускається в межах не більше 1/40 довжини каната від блока до лебідки.
• Під час підйому вантажу собачка повинна бути опущена на храповик. Відкидати собачку та гальмувати за допомогою закладок між зубцями шестерень забороняється.
• Необхідно дотримуватися правил експлуатації лебідок (періодичність, способи та види змащення), зазначених у їхніх технічних паспортах.
• 2.7. Під час вибору монтажного крана віддають перевагу кранам середньої вантажопідйомності (3–5 тс), які мають стрілу довжиною 8–12 м, добру маневреність та достатню канатоємність.
• Можуть бути використані крани меншої вантажопідйомності (але не менше 1,5 тс) з підйомом гака на висоту не менше 7,5 м.
• 2.8. Організація робочого місця перед стропуванням і підйомом мачт вказана на рис. 2.
• 2.9. Вантажопідйомність стропів має бути не менше ваги піднімальної мачти з оснащенням. Для стропування застосовують вантажні стропи за ГОСТ 19144-73 – 19146-73 (рис. 3).
• Оплетення заплітки виконується дротом 01 за ГОСТ 3282-74.
• Стропи повинні бути випробувані та промарковані.

Позначення ГОСТу 3071-74	Допускається навантаження, тс	Розрахункове розривне зусилля гілки каната, тс, не менше	Довжина заплетки, мм	Умовне позначення каната по
УСК-0,63-1	0,63	3,78	250	11,5- Н-180-1
УСК-1,0-2	1,0	3,0	300	8,5-Н-160-1
УСК-1,0-1	1,0	6,0	250	13,5-Н-180-1
УСК-1,6-2	1,6	4,8	400	11,5-Н-180-1
УСК-2,0-2	2,0	6,0	400	13,5-Н-180-1

Для дистанційного розстропування безпосередньо з землі бажано застосовувати спеціальний напівавтоматичний пристрій (строповий замок), який дозволяє прискорити такелажні роботи та усунути необхідність підійматися на незакріплені мачти.

Рис. 2. Організація робочого місця під час монтажу мачт: 1 – 4 – місця встановлення мачт; а – автокран, б – дерев’яні підкладки; в – зовнішня межа манежного бар’єра; г – межа центрального шапіто. Ванти, монтажні канати тощо не вказані.

Рис. 3. Вантажні універсальні стропи:

а – типу УСК-1; б – типу УСК-2

5.2.10. У разі відсутності стропальника (помічника кранівника) його обов’язки виконує шапітомейстер. Обидва зобов’язані працювати в комбінезоні та рукавицях.

5.2.11. Ділянка робіт у зоні не менше ніж 20 м від місця встановлення мачт огороджується або охороняється від сторонніх осіб. Під час встановлення мачт проведення інших робіт у небезпечній зоні забороняється. Сталеві канати та вантаж, що піднімається, не повинні наближатися до електропроводів ближче ніж на 3 м.

5.2.12. Бажано піднімати мачти за допомогою крана способом перекидання (рис. 4). Допускається парне піднімання мачт за допомогою одного-двох кранів і тягача (трактора). Для забезпечення стійкого положення мачти під час підйому стропування виконують трохи вище центру її тяжіння. Стропи повинні бути накладені на ферму без вузлів і перекручування петель.

Рис. 4. Підйом мачти способом перекидання.

Ванти та дистанційні канати на малюнку не показані.

5.2.13. Крюк крана шапітмейстер зачіпляє за стропи лише тоді, коли оголовок стріли буде знаходитися над місцем стропування. Для цього кран повинен знаходитися збоку від мачти. Шапітмейстер може подати сигнал на підйом мачти лише після того, як він переконається в справності та надійності підйомних механізмів, якорних кріплень, стропування; переконається, що робочі бригади знаходяться на своїх місцях, що мачта не може перевернутися або зачепитися за що-небудь під час руху, а її пята надійно закріплена від зсуву.

5.2.14. При підйомі мачт шапітмейстер повинен:

• особисто керувати роботами і подавати сигнали машиністу крана (водієві тягача, трактористу) та робочим бригади;
• подати сигнал машиністу крана для натягу канатів і попереднього підйому мачти на висоту 0,3 м, перевірити правильність стропування і зачеплення, рівномірність натягу строп, надійність якорів, дію гальм і стійкість крана;
• переконавшись у відсутності порушень, подати сигнал на підйом мачти до потрібної висоти;
• подати сигнал «стоп» або «спуск» у разі виявлення несправностей крана, порушення стропування, нестійкості мачти, незвичних шумів або іншої небезпеки для працюючих чи конструкції (команда «стоп» виконується незалежно від того, ким вона подана);
• перебувати на безпечній відстані і стежити за правильністю підйому мачти, за тим, щоб стріла крана поверталася лише у вертикальній площині, а підйом відбувався без підтягання, різких ривків і розгойдування;
• стежити, щоб вантаж не залишався на повітрі тривалий час (при вимушеній перерві вантаж опустити);
• подати команду на установку мачти, коли вона буде знаходитися на висоті 20 – 30 см від опорної поверхні (рис. 5);
• разом зі своїм помічником приймати і встановлювати опору мачти точно на місце, користуючись, якщо потрібно, монтажним ломом, і остаточно закріпити основу мачти до ґрунту або спеціально підготовленого фундаменту, не менше ніж 4 ломами;
• перевірити попередню установку мачти, подати сигнал робочим-лебідникам на витягування і закріплення ванти.

5.2.15. Команда на розстроповку мачт подається шапітмейстером лише після того, як він переконається в надійності та стійкості мачти, лебідок і якорів.

Після розстроповки машиністу крана подають сигнал на відведення стріли в сторону на 1,5 м, потім кран може рухатися в необхідному напрямку.

Рис. 5. Приклад кріплення основи мачти

Примітка. При слабких ґрунтах під мачту укладається щит з дощок розмірами 150 × 150 × 5 см у шпунт з попереднім влаштуванням піщано-гравійної подушки товщиною 25-30 см.

5.2.16. При установці мачт шапітмейстеру та робочим бригаді забороняється:

• відлучатися з майданчика та відволікатися;
• користуватися несправними або випадковими стропами;
• усувати несправності такелажу (наприклад, поправляти стропи в гаку, направляти або перевіряти рукою положення вантажу) під навантаженням;
• кріпити стропи за одну планку або розкоси мачтової решітки;
• підніматися на не повністю закріплені мачти, а також на стрілу крана;
• залишати мачти або інший вантаж у піднятому стані під час перерви в роботі;
• знаходитися на крані поза його кабіною, проходити під вантажем.

5.2.17. Кожну мачту закріплювати до анкеров не менше ніж трьома розтяжками (ванти), направленими в різні боки під кутом 120° і постійно натягнутими.

Забороняється навіть тимчасово кріпити розтяжки за дерева, вагончики та інші непристосовані для цього місця.

5.2.18. Після закріплення мачт шапітмейстер остаточно перевіряє їх вертикальність за допомогою отвісу з відстані 30-40 м у двох взаємно перпендикулярних площинах. Точне доведення здійснюється талрепами, при цьому гвинти повинні створювати приблизно однакове натягнення канатів.

Лебідки під навантаженням огороджують металевою сіткою або дерев’яними (фанерними) коробами (попередньо з лебідок знімаються ручки, а гальмівні пристрої закріплюються). Стальний канат на висоті не менше 2 м від основи лебідки поміщається в трубку або в гумовий шланг.

5.2.19. Підніматися на встановлені та закріплені мачти (наприклад, для підвісу діагональних дистанційних канатів) дозволяється тільки шапітмейстеру, за умови страховки запобіжним поясом та застосування несковзної взуття.

5.2.20. Усі елементи конструкції, викладені відповідно до їх маркування і в порядку, зручному для зборки, ретельно оглядаються, а пошкоджені ремонтуються або замінюються справними. Використовувати деталі з пошкодженою або зношеною різьбою забороняється.

5.2.21. Одночасно з роботами зі зборки конструкції можна виконувати електромонтажні роботи (прокладання кабельних ліній, влаштування заземлень, встановлення електрообладнання, монтаж і підвіска освітлювальних приладів).

5.2.22. Роботи по влаштуванню манежу та встановленню манежного бар’єра виконують уніформісти під керівництвом інспектора манежу.

5.2.23. Розбирають елементи конструкції в такій черговості:

• електрообладнання, проводка та інші комунікації;
• манежний бар’єр, ложі, амфітеатр (сидіння, стійки з поручнями, щити, координати, козлини);
• сходи бокових проходів, фасад, рекламні щити;
• вестибюль і закулісне шапіто;
• фартук барабана (чистка, знімання, згортання), рундстойки;
• штормбалки, купол шапіто (опускання, розшнуровка, чистка, згортання);
• опорні мачти (їх спускають у зворотній послідовності, порівняно з зазначеною вище);
• лебідки та якорі (демонтаж, витягування «мертвіків», ломів);
• зняття заземлень і т.д.

5.2.24. Спускати шапіто в суху погоду. Мокре шапіто знімати лише в крайньому випадку (затяжні дощі, небезпека зірвати купол і т.д.).

5.3. ЗООЦИРКИ

5.3.1. Територія зооцирку повинна бути рівною, з твердим або поліпшеним покриттям, невеликим ухилом для стоку атмосферних вод і складатися з: оглядової майданчики для демонстрації тварин; господарського двору для розміщення транспортних засобів, майданчика для кормокухні та побутових приміщень. Під’їзд до території обладнується не менше ніж з трьох сторін.

5.3.2. Розміщення будівель, транспортних засобів і комунікацій узгоджується з представниками Держпожнагляду, Держсанітарної інспекції та Держенергонагляду. При цьому орієнтуються на розрахунки швидкої евакуації людей і тварин у разі пожежі або стихійного лиха (можливість відбуксирування кліток тощо).

5.3.3. Протипожежні розриви від території зооцирку до будівель і споруд I і II ступеня вогнестійкості повинні бути не менше 15 м, а для III – V ступеня вогнестійкості – не менше 20 м. Між автомобілями та будівлями (огорожами), а також між самими автомобілями повинні бути нормальні протипожежні розриви.

5.3.4. Площу з кормокухнею, побутовими приміщеннями розміщувати не ближче 10 м від господарського двору.

5.3.5. Роботи з установлення або розбирання зооцирку проводити тільки в світлий час доби. Клітки з тваринами встановлюються щільно одна до одної відповідно до схеми, затвердженої директором зооцирку. Устрій кліток зазначено в розділі 8.1.

5.3.6. Установку зоокліток і транспортних засобів здійснювати автомобільною тягою з застосуванням жорстких буксирів. Переміщення причепів і напівпричепів вручну може бути дозволено лише директором зооцирку в особливо обмежених умовах розміщення, при дотриманні заходів безпеки для працюючих.

При складанні та підгонці вагончиків, вужко причепа направляти в потрібну сторону за допомогою багрів або мотузок довжиною не менше 2,5 м. Для поліпшення ковзання вужка по ґрунту використовуються спеціальні пристосування.

Порядок сцепки та розчеплення автопоїздів і інші вимоги до автомобільного транспорту зазначені в розділі 1.6.

5.3.7. Простір між колесами вздовж зоокліток, а також інтервали між причепами з обох сторін надійно закриваються дерев’яними фартухами або знімними щитами з вольєрної оцинкованої сітки. Відстань між фартухами зоокліток і землею – не більше 15 см. Над зооклітками, з боку оглядової майданчику, встановлюють спеціальні козирки.

5.3.8. Між оглядовою майданчиком і господарським двором повинно бути не менше двох проходів такої ширини, щоб через них можна було провести пересадні клітки.

Територія оглядової майданчика зооцирку, що перевозиться залізницею, огороджується суцільним щитовим парканом висотою не менше 2,7 м.

5.4. ОКРЕМІ АТТРАКЦІОНИ «МОТОГОНКИ»

5.4.1. Робоча поверхня вертикальної стіни барабана «Мотогонок» повинна бути правильної циліндричної форми (гладкою, без щілин). Недопустимі пил, жирні, масляні та вологі плями.

Еліпсоподібність барабана не може перевищувати 5 см, а відхилення від вертикалі – 2 см. Головки цвяхів і шурупів повинні бути втоплені.

Обшивка щитів барабана і підлоги балкона повинна бути з сухих соснових дощок I сорту товщиною 40-50 мм у шпунт або в чверть. Барабан стягується не менше ніж трьома сталевими канатами (діаметром 12,5 мм) на різній висоті. Службова двері повинна відкриватися всередину барабана і мати надійні запори, щоб двері щільно прилягали.

5.4.2. На відстані не менше 75 см від верхньої частини стіни наноситься смуга масляною фарбою яскраво-червоного кольору, що позначає граничну межу демонстрації трюків. За обмежувальною смугою, на спеціальних кронштейнах, натягується захисний сталевий канат-бар’єр (0,8 – 10 мм), який не повинен мати будь-яких деталей (чекелів, талрепів, огонів тощо) зі сторони руху трюкових машин. На робочій поверхні барабана, в середині, між верхом щитів віражу (трека) і червоною смугою, наноситься масляною фарбою синього кольору друга горизонтальна смуга, яка розділяє нижню і верхню трюкові зони.

5.4.3. В центрі барабана встановлюється сталевий трубчастий щогловий стійок діаметром не менше 100 мм, який надійно закріплюється чотирма вантами. На щоглі може бути змонтована ручна лебідка вантажопідйомністю 250 кгс для підйому тенту.

5.4.4. Для входу та виходу глядачів на балкон атракціону повинно бути не менше двох сходів, по два марші в кожній.

5.4.5. Вимоги до трюкових машин зазначені в розділі 6.1, а інструкція по складанню конструкції атракціону наведена в додатку 5.5.

5.5. ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПЕРЕЇЗДНИХ ЦИРКОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

5.5.1. Експлуатація пересувних циркових підприємств дозволяється тільки за умови забезпечення безпеки людей. Для функціонування підприємства необхідно мати документацію:

• технічний паспорт на конструкцію підприємства;
• акт міжвідомчої комісії про допуск до експлуатації підприємства на даному місці установки, погоджений з представниками Держпожнагляду, технічної інспекції профспілки, Держенергонагляду та Санепідемстанції;
• протоколи вимірювання електричного опору ізоляції обладнання (мереж) та заземлювальних пристроїв.

5.5.2. Робота пересувних цирків і «Мотогонок» дозволяється при вітрі до 7 балів, якщо в технічному паспорті не вказано меншу балльність вітру.

5.5.3. Кількість глядачів не повинна перевищувати вказану в технічному паспорті кількість посадочних місць або можливість оглядової майданчику при її нормальному і безпечному заповненні.

5.5.4. Порядок безпечної роботи пересувних циркових підприємств, крім цих Правил (в тому числі і розділу 4.4), регулюється наступними нормативними документами, затвердженими Союздержцирком:

• Інструкцією з експлуатації пересувного цирка (19 березня 1973 р.);
• Інструкцією з експлуатації, транспортування та зберігання шапіто (23 жовтня 1972 р.);
• Правилами експлуатації зооцирків (14 листопада 1972 р.);
• Правилами експлуатації атракціонів «Мотогонки» (1972 р.);
• Правилами техніки безпеки та виробничої санітарії при роботі артистів колективів «Цирк на льоду», «Балет на льоду» і «Цирк на воді» (10 березня 1971 р.);
• Правилами техніки безпеки при експлуатації аміачних холодильних установок (наведено в додатку 5.6.).

5.5.5. Розпорядок дня роботи пересувного циркового підприємства складається в залежності від часу року, географічного розташування, наявності тварин, місцевих умов і затверджується директором (керівником) підприємства.

Прикладний розпорядок для пересувного зооцирку наведений в додатку 5.7.

5.5.6. На випадок стихійних лих та аварійних ситуацій розробляються чіткі заходи для запобігання нещасним випадкам з людьми, виходу небезпечних тварин на свободу, збереження матеріальних цінностей (тварин, транспортних засобів, конструкцій тощо). Передбачається можливість швидкого (аварійного) спуску шапіто без попереднього зняття циркових апаратів.

5.5.7. Для отримання прогнозів погоди та штормових попереджень на кожному місці установки конструкції цирка налагоджується постійний зв’язок з найближчою станцією гідрометеослужби. На одній з опорних щогл цирка бажано встановити анемометр з сигналізуючим пристроєм для визначення сили вітру. Для приблизного визначення сили вітру, при відсутності даних про його швидкість в м/с, слід користуватися шкалою Бофорта (додаток 5.8). Швидкісний напір вітру можна визначити за додатком 5.9.

5.5.8. У суху, спокійну погоду купол шапіто повинен мати звичайне натягнення, а стіни – по можливості розкриті для провітрювання. У суху, але вітряну погоду шапіто підтягують до відмови та змочують водою з шлангу або спеціальної дренчерної установки, слідкуючи, щоб струя води не потрапляла на електрообладнання або електромережу.

5.5.9. При вітрі силою 6 балів і більше встановлюється спеціальне спостереження за станом конструкції. Особливо слідкувати за деформаціями щогл, їх контактом з кранами, надійністю кріплень та вузлів монтажно-канатної схеми. При вітрі силою 6 – 7 балів (10 – 15 м/с) ванти, стропи та відтяжки натягуються до відмови, підтягують купол штормбалками, а стіни центрального і закулісного шапіто, а також шапіто вестибюля закривають наглухо. При вітрі більшої сили слід опустити кільце-колосники з цирковими апаратами, зсунути нижні кінці штормбалок до центру манежу і опустити купол. Якщо вітер силою понад 7 балів виник під час виступу, то перш за все евакуюють глядачів з цирку через головний вихід. Бічні проходи повинні залишатися закритими наглухо. Під час робіт по спуску шапіто і, особливо, при аварійному спуску куполу за допомогою навісних лебідок, закріплених на щоглах, слід дотримуватись обережності. Під куполом цирка не повинно бути нікого, окрім шапітмейстера та його помічника. Якщо на спуск шапіто немає часу (шквальний вітер) або його спуск пов’язаний з небезпекою для життя, шапіто має бути підтягується як можна тугіше.

5.5.10. Під час дощу натяг шапіто дещо ослаблюють, ставлячи штормбалки більш полого. У разі утворення провисів або перекосів через «мішки» з водою шапіто вирівнюють шляхом перестановки штормбалок та послідовного перетягування вант або перестановки анкерних кріплень. При сильному снігопаді або сніговому покрові товщиною до 10 см шапіто слід спустити і очистити мітлами.

5.5.11. Невелика натяжка або послаблення шапіто досягається зміною кута нахилу штормбалок. Слабкі та порвані полотнища укріплюються зшиванням, накладанням або наклеюванням заплат з однорідного матеріалу. Про послаблення або натяг шапіто шапітмейстер інформує інспектора манежу. Шапіто можна укріпити підсипкою грунту до нижньої частини барабана, до якого підшивається смуга з старого брезенту шириною близько 1 м.

5.5.12. При виникненні небезпеки для конструкції вночі (сильний вітер, гроза, снігопад, злива тощо) черговий зобов’язаний викликати в цирк шапітмейстера та повідомити директора цирка. У вихідні дні та вночі за конструкцією при несприятливих умовах зобов’язаний спостерігати помічник шапітмейстера.

5.5.13. Підвіска або кріплення циркових апаратів і засобів безпеки (сітки, лонжі), підйом і опускання частини барабана чи шапіто, установка якорних кріплень та інші роботи, пов’язані з конструкцією цирка, можуть проводитися лише з дозволу шапітмейстера та інспектора манежу. У сумнівних випадках (значні динамічні навантаження тощо) слід провести спеціальний розрахунок міцності або стійкості навантаженої конструкції та отримати дозвіл інженера з техніки безпеки.

5.5.14. Особи, які працюють на висоті понад 5 м, при неможливості влаштування настилів з огородженнями, повинні страхуватися за допомогою циркових лонж, захисних монтажних або пожежних поясів з мотузками (ГОСТ 14185-69, ГОСТ 5718-67, ГОСТ 7040-65). Переміщатися по шапіто можна лише в місцях шнурівки або по мотузкових, надійно закріплених трапах, в м’якому взутті (в кедах, войлочних черевиках). Користуватися кранами як люками та пролізати через них забороняється.

5.5.15. Перед входом на оглядову площину зооцирка або в окремий атракціон «Мотогонки» вивішуються короткі правила для глядачів. Правила для відвідувачів зооцирка наведені в додатку 5.10.

5.5.16. Маршрут руху по зооцирку має виключати зустрічні потоки глядачів. Слід мати достатню кількість вказівників: «Початок огляду», «Продовження огляду», «Вихід» тощо.

5.5.17. Робота атракціону «Мотогонки» при температурі зовнішнього повітря нижче нуля, наявності конденсату інею, сирій робочій поверхні барабана, при вітрі з пилом, а також під час грози, дощу і при температурі вище +36°C припиняється. Після кожного сеансу барабан провітрюється.

5.5.18. Всередині барабана «Мотогонок» можуть знаходитися тільки трюкові машини та протипожежне обладнання. Зберігання там іншого майна, горючих матеріалів і масла забороняється.

5.5.19. Правила безпечної роботи артистів в атракціоні «Мотогонки» вказані в розділі 10.7.

5.5.20. Всієї території, на якій розміщувалось циркове підприємство, після вивезення майна, необхідно привести в повний порядок (викопати забиті предмети з ґрунту, закопати розриті місця, прибрати сміття) та здати по акту представнику місцевої ради депутатів трудящих.