(від фр. genre – «рід, вид, манера») у цирковому мистецтві – сукупність номерів, що, попри індивідуальні особливості кожного з них, об’єднані спільною визначальною ознакою.
Кожен цирковий жанр має свою специфіку:
Дресирування – робота з тваринами, демонстрація їхніх навичок і трюків.
Жонглювання – мистецтво маніпулювання предметами, підкидання та ловіння в різних темпах, ритмах і комбінаціях.
Еквілібристика – збереження рівноваги у складних, часто нестандартних положеннях тіла чи на нестійких опорах.
Акробатика – виконання складних фізичних вправ, що вимагають сили, гнучкості та координації.
Клоунада – створення комічних образів і сценок, використання гротеску, пантоміми та ексцентрики.
Ілюзія – виконання фокусів і маніпуляцій, що створюють ефект магії та перевищення можливостей реальності.
Жанри циркового мистецтва розвиваються та змішуються, створюючи нові форми виступів, що поєднують класичні елементи з сучасними технологіями та сценічними рішеннями.

(від англ. jockey – «наїзник, об’їждчик») – амплуа кінного акробата, який виконує трюки на неосідланому коні.
Основна особливість жанру – використання гурти (спеціального ременя), що дозволяє жокею виконувати складні акробатичні елементи під час руху коня. Сідло, якщо присутнє, зазвичай виконує лише декоративну функцію та знімається після першої репризи.
У репертуарі жокея можуть бути такі трюки:
сальто на коні,
перестрибування з одного коня на іншого,
курбети (стрибки коня, що нагадують рухи вищої школи верхової їзди),
фінальний елемент – так званий «курс», що завершує номер ефектним маневром.
Жокейна акробатика є одним із найбільш видовищних жанрів кінного цирку, що вимагає від артиста не лише високого рівня фізичної підготовки, а й відмінної взаємодії з кіньми.

(від фр. jongler – «показувати фокуси, жонглювати», лат. joculor – «жартую, забавляю») – цирковий жанр, заснований на майстерному маніпулюванні кількома предметами одночасно.
Жонглювання поєднує баланс, складну координацію рухів і синхронізацію дій. Артисти можуть одночасно підкидати і ловити різні предмети, комбінуючи їх із додатковими трюками:
підкидання і ловіння кілець, булав або м’ячів,
обертання обручів на різних частинах тіла,
маніпуляції предметами за допомогою рота, ніг або навіть плечей.
Цей жанр є одним із найдавніших у цирковому мистецтві, а його витоки сягають ще часів Стародавнього Єгипту та Китаю.
Жонглювання вирізняється широкою різноманітністю форм і технік, а виступи можуть бути як сольними, так і груповими.
Артист, що спеціалізується на цьому жанрі, називається жонглером.

– довга та міцна палиця, що використовується в різних жанрах циркового мистецтва, зокрема в еквілібристиці, акробатиці та балансуванні.
Різновиди жердин у цирку:
Балансувальна жердина
Використовується еквілібристами для підтримання рівноваги під час виступів на канаті, тросі, дроті чи катушках.
Довжина зазвичай варіюється від 2 до 5 метрів, а матеріал виготовлення – дерево, метал або вуглепластик.
Завдяки великій довжині і вазі вона збільшує момент інерції тіла артиста, що допомагає утримати рівновагу.
Акробатична жердина
Використовується в номерах парної та групової акробатики.
Один артист утримує її вертикально, а інший підіймається по ній, виконує трюки, зістрибує або балансує на верхівці.
Вимагає значної фізичної підготовки та координації між партнерами.
Китайська жердина (Chinese Pole)
Вертикальний стовп, обгорнутий спеціальним матеріалом, що забезпечує зчеплення.
Акробати виконують на ньому складні трюки: підйоми, обертання, зависання вниз головою, стрибки з однієї жердини на іншу.
Жердина для дресирування тварин
Використовується в номерах з кіньми, хижаками та іншими тваринами.
Може слугувати як візуальний або тактильний орієнтир для тварини.
Жердина в реквізиті жонглерів
Деякі жонглери використовують жердини для балансування на голові або руках, виконуючи одночасно інші маніпуляції.
Жердина є важливим реквізитом у цирковому мистецтві, адже дозволяє артистам створювати видовищні та небезпечні трюки, що вимагають високого рівня майстерності.