(від турк. джигіт – вправний і відважний вершник) – вид кінного мистецтва, що належить до жанру трюкової їзди в цирку. Артисти-джигіти виконують серію складних акробатичних і бойових трюків на конях, що мчать галопом. До них належать оберти навколо шиї та тулуба коня, стояння на скаку, стрільба в ціль із різних положень, стрибки з сідла і назад, а також інші елементи, що демонструють силу, спритність і майстерність вершника. Джигітування має глибокі історичні корені та поєднує традиції бойової підготовки кочових народів із сучасною цирковою технікою.

– цирковий жанр, що належить до жонглювання та маніпуляції предметами. Головний реквізит – спеціальні порожнисті котушки, за формою схожі на два з’єднані конуси (зазвичай 12–18 см у довжину), а також дві рукоятки (50–60 см), з’єднані шнуром (120–150 см). Котушка встановлюється на середину шнура, розкручується і утримується в русі завдяки натягу та контролю рукояток. Виконавці демонструють складні елементи: жонглювання кількома діаболо, підкидання та ловлю, прокат по похилих або вертикальних шнурах, акробатичні комбінації. Історично діаболо походить з Китаю, де його традиційний варіант використовувався ще в давнину, а в сучасному цирку воно отримало широке поширення як динамічний і видовищний номер.

(від франц. dresser – дресирувати, навчати, наносити), – жанр циркового мистецтва, приручення і підготовка тварин до публічного демонстрування трюків на манежі чи іншій видовищній площадці. Дресирування зводиться до вироблення у тварин , за допомогою визначених способів і тривалого тренування, стійких умовних рефлексів, що змушують тварину реагувати на сигнал дресирувальника відповідним діям. Артист, що працює в жанрі дресирування називається дресирувальником (дресирувальники хижаків раніш називалися приборкувачами).

(італ. da capo – «спочатку») – повторне виконання трюка, репризи або жартів після основного номера у відповідь на оплески глядачів. Цей прийом використовується для посилення емоційного ефекту виступу та взаємодії з публікою. У цирковому мистецтві да капо може включати як точне повторення ефектного моменту, так і його варіацію з ускладненням або комедійним відтінком. Термін походить із музичної термінології, де позначає повернення до початку твору.