(від лат. aequilibris – «той, що знаходиться в рівновазі») – цирковий жанр, що ґрунтується на мистецтві утримання рівноваги. Еквілібристи демонструють здатність балансувати власним тілом, партнером або предметами на нестійких опорах, вузьких поверхнях чи під час руху.
Основні види еквілібристики включають:
Акробатичну еквілібристику – балансування на руках, голові або плечах партнера.
Реквізитну еквілібристику – балансування на канаті, котушках, драбинах, моноциклі тощо.
Динамічну еквілібристику – балансування під час руху (ходіння по кулі, катання на балансувальних платформах тощо).
Артист, який виконує трюки цього жанру, називається еквілібристом, а сам номер – еквілібром. Еквілібристика має давню історію та є невід’ємною частиною циркового мистецтва, поєднуючи силу, гнучкість, концентрацію та витривалість.

(від пізньолат. excentricus – «поза центром») – художній прийом, що використовується в цирковому, театральному та кіномистецтві для створення загострено комедійного ефекту. Полягає в навмисному порушенні логіки, послідовності та причинно-наслідкових зв’язків між подіями, а також в алогічній, з погляду загальноприйнятих норм, поведінці персонажів.
Особливість ексцентрики – комічне зміщення звичних явищ, що призводить до їх несподіваного переосмислення. Вона може проявлятися у фізичних трюках, гротескних рухах, абсурдних ситуаціях або нестандартній взаємодії з предметами.
В цирковому мистецтві ексцентрика найчастіше зустрічається в клоунаді, пантомімі та ексцентричних акробатичних номерах, де поєднуються гумор, динаміка і несподівані сюжетні повороти.

(Exzentriker) (від лат. excentricus – «поза центром») – артист, який виконує номери з незвичайною, гротескною манерою рухів, часто в комічному ключі.
Ексцентрики можуть належати до різних циркових жанрів – акробатики, жонглювання, еквілібристики, але їхня особливість полягає в нестандартному виконанні трюків. Вони використовують неприродні, «зламані» рухи, перебільшені жести, алогічну поведінку, що створює ефект несподіванки та комічного абсурду.
Ексцентрика як стиль циркового мистецтва зародилася ще в класичних водевілях і вар’єте, а згодом стала важливою частиною циркової вистави, особливо в номерах ексцентрик-клоунів і комічних акробатів.

(від франц. étude – «вивчення, розробка») – цирковий номер, у якому окремі трюки плавно переходять один в інший, створюючи цілісну композицію. Етюд відрізняється чіткою драматургією, гармонійністю рухів і емоційним наповненням.
Основні види циркових етюдів:
Акробатичний етюд – поєднання скульптурно-пластичних перегрупувань, поз, підтримок (зокрема, стійок), які виконуються дуетом або рідше – групою артистів.
Пластичний етюд – серія трюків, що ґрунтуються на надзвичайній гнучкості тіла виконавця, створюючи ефектні візуальні образи.
Етюд може бути як самостійним номером, так і частиною більшого циркового дійства. Його основна мета – не просто демонстрація технічної майстерності, а створення художнього образу через рух, музику і взаємодію артистів.

(Exzentrik-Clown) – клоун, який працює переважно в жанрі ексцентричної пантоміми.
На відміну від традиційних клоунів, ексцентрик-клоун використовує перебільшену пластику, гротескні рухи, алогічні дії та несподівані комічні ситуації без обов’язкового використання мови. Його образ часто ґрунтується на екстравагантному костюмі, нетиповій поведінці та особливих атрибутах, що підкреслюють його унікальність.
Ексцентрик-клоуни можуть поєднувати в своєму номері елементи акробатики, жонглювання, маніпуляцій з реквізитом, а також активно взаємодіяти з глядачами, створюючи комічні ситуації через несподівані реакції та імпровізацію.

(грец. Epi ‒ «після», logos ‒ «слово, мова») – заключна частина вистави, у якій бере участь вся трупа. Після завершення циркової програми артисти виходять на манеж і разом беруть участь у заключній карнавальній чи постановочній дії, яка зазвичай має святковий та урочистий характер. Парад-епілог часто включає в себе колективні елементи, такі як танці, яскраві костюми і взаємодія між артистами, що підкреслює завершення вистави та створює емоційний підйом у глядачів.

(Einlass) (від нім. einlassen – «впускати») – час перед початком вистави, коли глядачів впускають у цирковий зал. У цей період здійснюється організаційна підготовка до вистави: працює ейласс-служба (контролери, білетери, адміністрація), звучить ейласс-музика – спеціальний музичний супровід, що створює атмосферу очікування та налаштовує глядачів на майбутнє дійство.
Ейнласс також може супроводжуватися інтерактивними елементами, такими як робота аніматорів, клоунів у фойє або демонстрація реквізиту, що додає ефект занурення в циркове мистецтво ще до початку основної програми.

(Effet) (від фр. effet – «вплив, ефект») – цирковий термін, що означає динамічний ефект, створений під час виконання стрибка, обертального руху тіла або маніпуляцій з реквізитом. Ефет використовується для підсилення візуального та художнього враження від трюку, надаючи йому плавності, стрімкості або несподіваного прискорення.
У цирковій акробатиці та гімнастиці ефет може проявлятися у вигляді додаткового імпульсу під час відштовхування або обертання, що впливає на траєкторію руху. У жонглюванні він використовується для зміни напряму або швидкості польоту предметів, а в еквілібристиці – для корекції балансу під час виконання складних елементів.